Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

Я була готова до нової порції дискусії, намотуючи кола по парку неподалік університету й очікуючи, коли Оля відпише. Але минала хвилини за хвилиною, коло за колом, а смс у відповідь не надходило. Вона ніби вирішила що досить й на цьому завершила це листування.

"Ну? Нічого не відпишеш? Соромно? На рафінатікі своєму залипла?"

Пізніше я усвідомлюю, що це були емоції. Нерви. Шалений гнів. Зараз же це все варто було кудись вилити, і я скидала це лайно на того, хто по факту і заслужив. Бо як не крути, а це все через Олю почалося. Через її дурну закоханість. Через бажання крутитися поряд з тим своїм бісовим бойфрендом.

"Ну!"

Мовчання ще більше заводило, ще більше розбурхувало, і чим довше я не помічала відповіді, тим ще сильніше злилася. Тепер всі феєрверки летіли в ногу, завдаючи болю, розпалюючи мене до межі зриву.

"Я поряд з бабусею. У якої лікарі виявили рак підшлункової залози. І якій зосталося жити від сили місяць."

Ні звинувачень, ні прокльонів, нічого не полетіло в мою адресу у цьому повідомленні, але я відчула себе останньою мразюкою на всьому білому світі...