Читати книгу - "Чоловіки, що ненавидять жінок"

«Ти що, навіть на годинник не навчилася дивитися?» — привітав він її роздратовано.

Вона прокрутила йому весь фільм. Запис закінчився через дев’яносто хвилин посеред сцени, коли голий адвокат Б’юрман сидить, відкинувшись на спинку ліжка, п’є вино і спостерігає за Лісбет Саландер, яка лежить скарлючившись із зчепленими за спиною руками.

Вона вимкнула телевізор і хвилин десять мовчки сиділа на ротанговому стільці, не дивлячись на нього. Б’юрман не смів навіть ворухнутися. Потім вона встала і вийшла у ванну. Повернувшись, Лісбет Саландер знов сіла на стілець. Її голос був сухим і жорстким, як наждачний папір.

— Минулого тижня я зробила помилку, — сказала вона. — Я думала, що ти знову змусиш мене робити міньет, що абсолютно паскудно в твоєму випадку, але не настільки паскудно, щоб я не могла це стерпіти. Я сподівалася малою кров’ю добути достатньо вагомий доказ, що ти мерзотний старий слизняк. Проте я тебе недооцінила. Не зрозуміла, який ти чортовий збоченець.

Я буду висловлюватися гранично ясно. На цьому записі видно, як ти ґвалтуєш розумово відсталу двадцятичотирилітню дівчину, до якої тебе приставили опікуном. Ти навіть не уявляєш, наскільки розумово відсталою я можу виявитися, якщо буде потрібно. Будь-хто, переглянувши цю плівку, зрозуміє, що ти не тільки покидьок, а й чокнутий садист. Цей фільм я дивилася вдруге і, сподіваюся, востаннє. Він вимагає вжиття заходів. Думаю, що до відповідної установи посадять тебе, а не мене. Згоден?

Вона почекала. Він не реагував, але було видно, як він тремтить. Вона схопила хлист і стьобнула його по статевому члену.

— Ти згоден зі мною? — повторила вона значно голосніше.

Він кивнув.

— Чудово. Тоді тут у нас цілковита ясність.

Вона підтягла ротанговий стілець поближче і сіла так, щоб бачити його очі.

— І як ти думаєш, що нам з цим робити?

Відповідати він не міг.

— У тебе є які-небудь гарні ідеї?

Не дочекавшись відповіді, вона простягнула руку, вхопилася за мошонку і стала тягнути, доки його лице не перекривилося від болю.

— У тебе є гарні ідеї? — повторила вона.

Він замотав головою.

— Чудово. Я страшенно розізлюсь, якщо тобі раптом що-небудь спаде на думку в майбутньому.

Вона відкинулася на стільці і запалила нову сигарету.

— Наші дії виглядатимуть от як. Наступного тижня, як тільки тобі вдасться видлубати цю здоровецьку гумову пробку зі своєї дупи, ти повідомиш мій банк про те, що я — і лише я — матиму доступ до свого рахунка. Ти мене розумієш?

Адвокат Б’юрман кивнув.

— Молодець. Ти більше ніколи не будеш зі мною зв’язуватись. Зустрічатися ми тепер будемо, тільки якщо мені раптом цього захочеться. Тобто тобі забороняється мене відвідувати.

Він кілька разів кивнув і раптом видихнув, зрозумівши, що вбивати його вона не збирається.

— Якщо ти хоча б раз спробуєш чіплятися до мене, копії цього диска з’являться в редакціях усіх стокгольмських газет. Ти зрозумів?

Він кілька разів кивнув, тримаючи в думці: «Мені необхідно роздобути цю плівку».

— Раз на рік ти подаватимеш звіт про моє гарне самопочуття до опікунської ради муніципалітету. Ти маєш повідомляти, що я проваджу цілком нормальний спосіб життя, маю постійну роботу, з усім справляюся і що ти не помічаєш абсолютно ніяких відхилень у моїй поведінці. Зрозумів?

Він кивнув.

— Щомісяця ти складатимеш фіктивний письмовий звіт про наші зустрічі. Ти маєш детально розповідати про те, яка я позитивна і як у мене все добре йде. Копію надсилатимеш мені поштою. Зрозуміло?

Він знову кивнув. Лісбет Саландер відсутнім поглядом помітила краплі поту, що виступили в нього на лобі.

— Через кілька років, скажімо, через два роки, ти почнеш переговори в суді про відміну рішення про мою недієздатність. Ти роздобудеш невропатолога, який присягнеться в тому, що я абсолютно нормальна. Ти будеш дуже старатися і зробиш усе, що в твоїх силах, щоб мене оголосили дієздатною.

Він кивнув.

— Знаєш, чому ти будеш старатися з усієї сили? Тому що в тебе є на те серйозна причина. Якщо тобі не вдасться, то я оприлюдню плівку.

Він вслухався буквально в кожен склад, що його вимовляла Лісбет Саландер. Раптом у його очах спалахнула ненависть. Він вирішив, що вона зробила помилку, залишивши його живим.

«Тобі це гикнеться, проклята суко. Рано чи пізно. Я тебе знищу», — думав він, проте й далі з ентузіазмом кивав у відповідь на кожне питання.

— Те саме станеться, якщо ти спробуєш знову мене лапати. — Вона обхопила себе за горло долонею. — Прощай ця квартирка, твій чудовий титул і твої мільйони на міжнародному рахунку.

Коли вона згадала про гроші, у нього розширилися очі.

«Звідки, чорт забирай, їй відомо, що…»

Лісбет Саландер осміхнулася і зробила глибоку затяжку. Потім загасила сигарету, кинувши її на килимове покриття і роздавивши каблуком.

— Мені потрібні запасні ключі звідси і від твого офісу.

Він насупив брови.

Вона схилилася над ним і благодушно посміхнулася:

— Надалі я стану тримати твоє життя під контролем. Коли ти менше за все цього чекаєш, наприклад коли мирно спиш, я раптом виникатиму в спальні з цією штукою в руці. — Вона підняла електрошокер. — Я буду за тобою приглядати. Якщо я хоч раз застукаю тебе з дівчиною — незалежно від того, самохіттю вона сюди прийде чи ні, — якщо я взагалі хоч раз застану тебе з жінкою…

Лісбет Саландер знову обхопила шию пальцями.

— Якщо я помру… стану жертвою нещасного випадку — потраплю під машину і таке інше… копії плівки відправлять до газет поштою. Разом з текстом, де я детально розповідаю, як воно мати тебе за опікуна. І ще одне. — Вона схилилася так низько, що її обличчя опинилося буквально за кілька сантиметрів од його обличчя. — Якщо ти ще хоч раз до мене доторкнешся, я тебе уб'ю. Повір мені на слово.

Адвокат Б’юрман раптом дійсно їй повірив. Її погляд не залишав ніякої надії на те, що це блеф.

— Пам’ятай, що я божевільна.

Він кивнув.

Вона окинула його задумливим поглядом і серйозним тоном сказала:

— Не думаю, щоб ми з тобою стали добрими друзями. Зараз ти лежиш і вітаєш себе з тим, що я через тупість дарую тобі життя. Тобі здається, що, навіть будучи моїм бранцем, ти зберігаєш наді мною контроль, бо якщо вже я тебе не вбиваю, то мені залишається тільки тебе відпустити. Отже, ти сповнений надій, що зумієш відразу знову