Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Клуб зразкових чоловіків 📚 - Українською

Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"

405
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Клуб зразкових чоловіків" автора Олександр Медведєв. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 76
Перейти на сторінку:
були незадоволені. Вони сказали, що я назнімав багато зайвого, і вибрали для друку десь лише одну третину з того, що було на плівках. Вони самі відмовилися від негативів. А, по-друге, один хлопець, Льоша, він, здається, був на тім весіллі, купив у мене вісім чи десять знімків, з тих, що забракували замовники. Запропонував гарні гроші. Навіть занадто гарні за таку дурницю. Я подумав: якщо фотографії з цих негативів ідуть так дорого, виходить, не потрібно квапитися плівки викидати… От чому я і кажу, що вийшло інакше. Зазвичай я негативи або викидаю, або віддаю.

Ілля спустився з драбини зі сріблястим пакетиком, у якому зберігалися плівки.

— Що ви бажаєте подивитися?

— Для початку ті кадри, які купив у вас Льоша, — сказав Туполєв, пам’ятаючи, що саме так відрекомендувався подружжю Мишаків Юрій Роговцев.

3

Ілля вийняв з пакетика дві плівки. Одну відклав убік, а другу зарядив до приладу, чимось подібного до діапроектора, та погасив світло.

— Ті кадри, що замовляв Льоша, позначені хрестиками прямо на плівці. Ми знайдемо їх за дві секунди, — запевнив він.

Поки Ілля повільно прокручував плівку в пошуках своїх позначок, Туполєв дозволив собі відключитися.

Він думав про Андрія. Як вийшло, що Андрій пішов на квартиру Кулагіної? Навіщо? На що розраховував? Чому коханець Кулагіної став стріляти в Андрія?

Ілля торкнув його за плече.

— Володимире… Подивіться… Ось перші три кадри…

Туполєв стрепенувся. Але негативи є негативи. Здається, якийсь чоловік. Здається, якась жінка.

Але який саме чоловік? Яка жінка? Обличь майже не розібрати. Усе червоно-зелене. Ні, від негативів пуття мало. Тим більше, що шефу на планерці хотілося б пред’явити щось більш істотне.

— От що, Ілля. Ви можете надрукувати мені те саме, що ви надрукували для Льоші?

— Про що мова! Почекайте п’ятнадцять хвилин — і фотографії ваші! — зрадів Ілля. — Зараз заведу машину!

Туполєв залишив студію у значно кращому гуморі.

У його руках тепер було п’ять ще вогких фотографій Аліка Хайдарова і Діани Кулагіної, які обідали в ресторані «Італійський гриль» у п’ятницю 20 червня.

4

— Я з міліції. Хотів би навести довідки щодо виданих віз. Можливо, недавно візи одержали громадяни, підозрювані в тяжких злочинах, — почав Полур’янов.

— Ми із задоволенням надамо вам всю інформацію, — запевнив Іцхак Коган, тридцятирічний чоловік із гривою рудого волосся і мідною бородою, дуже елегантно підстриженою. — Але нам потрібно знати, хто саме підозрюється.

— Веніамін Северович Корж, — чітко мовив Валерій.

— Немає нічого простішого, — Іцхак повернувся до комп’ютера й набрав прізвище, ім’я і по батькові на клавіатурі.

Чекати довелося недовго. Через хвилину Іцхак знову подивився на Валерія:

— У Веніаміна Северовича Коржа таки відкрита віза. Вже чотири з половиною роки. Зрозуміло, перш ніж її відкрити, ми наводили відповідні довідки в МВС. Нам повідомили, що Веніамін Корж чистий перед законом.

— А Діана Андріївна Кулагіна? — запитав Полур’янов.

Іцхак повторив ту саму процедуру, пильно дивлячись в екран.

— Ні, такої немає.

— Точно?

— Абсолютно. Комп’ютер брехати не вміє.

— Може, візу видано позавчора?

— Ні, навіть якби візу видали вчора за п’ятнадцять хвилин до закінчення нашої роботи, вона все одно потрапила б у базу даних. Усе, що було вчора, уже тут.

— Хіба ви вчора працювали?

— Ми ж посольство Ізраїлю. А в мене на батьківщині неділя — робочий день.

— Тоді скажіть, можу я подивитися документи на оформлення віз, виданих учора, чи для цього потрібен спеціальний дозвіл?

— Узагалі потрібен, але я ж розумію, що ви його все одно дістанете.

Іцхак передоручив Валерія турботам свого референта Бенджаміна. План був простий: він перегляне фотографії усіх, хто одержав учора візи. Може, серед них мигне знайоме обличчя з Клубу зразкових чоловіків? Чи з фірми «Сибірське хутро»? Чи з «Золотого кореня?»

5

Бенджамін відімкнув сейф і поставив на стіл шухляду з документами.

— Ось, це вчорашні, — сказав він і, тривожно покусуючи губу, залишив Валерія наодинці з документами.

І вже невдовзі Полур’янов побачив перше знайоме обличчя: Лідії Никифорівни, його шкільної вчительки ботаніки. Виявляється, її дочка Євгенія, котру він добре знав, вийшла заміж за громадянина Ізраїлю Ефроїма Бішкінзона і тепер проживала в місті Беер-Шева. «Ну Женька дає!» — подумав Валерій. Спогад про Євгенію Дюкову так глибоко затягнув його у минуле, що він ледь не пропустив ще одне дуже, знайоме обличчя.

Він довго дивився на фотографію звабної брюнетки і намагався зосередитися. Так він і просидів над паперами Олени Іванівни Коваль хвилин десять. Поки до нього нарешті не дійшло, що жінка, фотографія якої в нього перед очима, — Діана Кулагіна.

Розділ 36
1

Туполєв і Полур’янов доповідали Старикову довго і докладно. Дуже багато чого розкрилося буквально за останню добу. Колеги з інтересом переглянули принесені Туполєвим фотографії Кулагіної і розлютованого

1 ... 68 69 70 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб зразкових чоловіків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клуб зразкових чоловіків"