Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 99
Перейти на сторінку:

Але тим часом друга тварюка схопила в пащу стрічку межі.

— Бах! — я промахнулася.

— Ммммм.

Мить — і вона зникла в пітьмі.

Кінець. Невдовзі Вітчимові мутанти будуть тут.

«Щодо тих ста п`ятидесяти… Я все одно знищу їх». А все — через єдиний невдалий постріл.


— Котику, я піду до нього.

— Ні, — сказав мудрий Кіт.

— Котику, я не хочу, щоб вони загинули.

Він промовчав.

— Хай краще Вітчим уб’є мене.

— Ти янгол, — промовив Кіт.

— Саме так!

— А коли це так, то захисти їх.


Захистити їх…


Я стала у дверях їхнього Спільного Дому:

— І прийшли Дикі Пси, — виголошував, стоячи край сцени, малюк. — Їхні пащі вкрилися піною. Дикі-дикі Пси…

Я пішла геть.

— Мутанти, дитинко. Тепер великі та люті мутанти.

Я покинула Перше Місто Живих, певна, що мутанти в ньому не з’являтимуться… Чи довго? Цього я не знала.

Тому мені слід було якомога швидше повертатися.

Розділ 9

Як звали ту руду дівчинку? Лола чи Лулу?

Я все одно бігаю прудкіше за неї.


Я бігла через нічні руїни. Цілісіньку ніч.

— Грррр! — безлика тварюка за кимось полює.

Перестрибнути її. На стіну. А коли вона стрибне слідом, зірватися вниз, щезнути в непроникливій пітьмі балкона, зачаїтися між двома вцілілими химерами того самого будинку, до якого мене колись привів мій Названий Батько:

— Тепер ти житимеш тут…

— Здоров, Бу-у, здоров, Боба.

— Здрастуй, маленька Валькіріє.

Стрибнути, відштовхнутися від спини тварюки, що обнюхує мої сліди, та помчати далі.

Бігти аж до світанку.


А втім, ні. Лулу та Лола не були руді. Вони були вогненно-червоні. Як оці очі…


Вискочити на перила. З Верхнього Міста в Нижнє.

Підківки по металу:

— Вжик-вжик-вжик-вжик! — І сніп сліпучих іскор.

Зістрибнути й побачити очі, що світяться червоним.

— Ти хто?

— Я теж тебе не знаю, — Тому, Хто Ховається в Пітьмі. — Ти такий сильний? — і показати йому свій пістолет.

Добрий-добренний Пес.

Лютий-прелютий Вовк.

Мудрий, жах, який мудрий Кіт.

І, звісно ж, З.Ч.

Кого я могла попросити «допоможіть мені» тут? У світі мого Вітчима?

— Це мій Вітчим, і ніхто, крім мене…

Адже це не дитяча забаганка.

Бігти й нікуди не звертати. Бампером, капотом, дахом, неначе сходами. Упасти й прослизнути під днищем сміттєвоза, який став поперек вулиці.

Просто до багаття Мовчунів.

— До…

— Усе гаразд, — сказала я.

— Ро…

— Не треба мене проводжати.

Кілька метрів задки, щоб помахати їм рукою.


Мимо закляклого на роздоріжжі Поліційного Штурмовика, що засліпив мене.

— ЗУПИНІТЬСЯ.

— Я не можу.

— ЗУПИНІТЬСЯ ТА ПІДНІМІТЬ РУКИ.

— Я повернуся. Слово честі, повернуся.

Намагається наздогнати мене, але не рухається з місця.

— ГАРАЗД. МОЖЕТЕ БІГТИ ДАЛІ…


Вітчим пошле Мутантів.

Вони прийдуть у Поселення Білих Будинків.

1 ... 68 69 70 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"