Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кінець світу в Бреслау 📚 - Українською

Читати книгу - "Кінець світу в Бреслау"

332
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кінець світу в Бреслау" автора Марек Краєвський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 99
Перейти на сторінку:
стояли замовлені Адальбертом сани, а візник балакав з газетярем, який притупував дірявими черевиками на вкритому крижаною кіркою тротуарі. Пом’ятий дашок кашкета відкривав блідо-зелене обличчя хлопця. Мокк взяв у нього одну «Бреслауер Нойєсте Нахріхтен», давши хлопцеві п’ятимаркову монету й Мартин струдель. Не слухаючи слів подяки, він сів у сани й упав на тверде сидіння. Пронизливий біль у потилиці на якусь мить нагадав йому про існування віроломних дружин, а також швейцарів і хірургів, які рятують людські життя. Візник пригладив пухнасті вуса й замахнувся батогом так, наче хотів прогнати ним всі печалі цього світу. Сховавшись за газетою, Мокк розпочав пошуки інформації про злочини, історію міста й російських аристократів. Замість цього він знайшов оголошення про сьогоднішні збори «Сепульхрум Мунді», про німецько-польські перемовини щодо договору про двосторонню торгівлю та про голод у Китаї. Читання інформації про лекцію фон Орлоффа перебив візник. Вони зупинилися перед палацом Гацфельдів, у якому знаходилася резиденція Сілезького Регентства. Мокк сягнув до кишені, подав візникові стільки ж, скільки чверть години тому газетяреві, й чекав на решту. Отримуючи зліплені від жиру монети, він побачив, як рот візника відкрився і з-за пощерблених зубів до нього долинули докірливі слова:

— А тому ви стільки дали-сьте на горілку… Зимно, пане, та й додому далеко…

Перемагаючи відразу, радник нахилився до візника й прошепотів:

— Він, певне, все проп’є, а ти вклав би гроші у дещо?

— У що, пане? — ворухнулися довгі вуса.

— У нові панчохи з підв’язками для своєї доньки, — гукнув крізь завірюху Мокк і увійшов до палацу.

У холі стояв Мюльгауз, який, побачивши Мокка, кинув погляд на годинника.

— А ви пунктуальні, — сказав він замість привітання. — А цей ваш Гартнер?

— Він запізнюється завжди однаково. Завжди на п’ять хвилин. Та цього разу він прийде вчасно.

Обоє замовкли. Вони знали, що сілезький обер-бургомістр фон Шреттер швидше зрозуміє слабинки Ґайссена, аніж аристократичну непунктуальність Лео Гартнера. Мокк мав рацію. Гартнер і секретар фон Шреттера не запізнилися. Прилизаний чиновник спустився до холу й церемонно запросив їх до кабінету обер-бургомістра. Повз них снували зайняті своїми обов’язками працівники — заклопотані секретарки й більш чи менш поважні особи, що марно шукали щастя в столиці сілезької провінції. Кабінет фон Шреттера був обставлений ґданськими меблями. Обер-бургомістр привітав їх не менш церемонно, аніж його секретар і, пояснюючи брак часу засіданням Сілезького Ландтаґу, попрохав якомога швидше перейти до суті. Мюльгауз попросив Мокка представити справу «календарного вбивці».

— Шановний пане обер-бургомістре, — Мокк вирішив не вживати титулу «превосходительство». — У нашому місті з’явився вбивця, який на місці злочину залишає листки з календаря, і керівник секти, такий собі Олексій фон Орлофф, що провіщає кінець світу. Останній посилається на різні пророцтва, згідно яких кінцеві світу передують жахливі злочини. Вони повторюють злочини, вчинені кількасот років тому — людей убивають за таких самих обставин. Три вбивства — три приклади злочинів, вчинених кілька століть тому…

Обер-бургомістр фон Шреттер відкрив овальну скриньку із сигарами. Усі, крім Мюльгауза, закурили.

— На своїх лекціях фон Орлофф доводить, що він має рацію, — Мокк випустив кільце диму. — Він стверджує, що за останній час повторилися три вбивства, вчинені кілька століть тому. Деталі його промови записали мої люди… А зараз я попрошу нашого експерта, доктора Лео Гартнера, продовжити мою розповідь. Через біль горла я не можу довше говорити…

— Ваше превосходительство, — Гартнер зазирнув до Моккових нотаток. — Шановні панове. Першою фон Орлофф наводить історію «Дзвона грішника». Вона, певне, вам знайома? — І хоча цю історію знала будь-яка німецька дитина, Гартнер не дозволив себе перервати. — Цю історію переказав Вільгельм Мюллер у своєму відомому вірші «Відлив дзвона в Бреслау». Підмайстер одного бреславського ливарника в чотирнадцятому столітті не послухався свого господаря й відлив дзвін для собору св. Марії Магдалини всупереч його наказові. Той так розсердився, що вбив підмайстра…

— Як стверджує фон Орлофф, — втрутився Мокк, — згідно найновіших історичних досліджень, цього підмайстра було замуровано живцем у кам’яниці «Під Грифами» на Ринку. Це сталося 12 вересня, — він зазирнув у Райнертів рапорт, — 1342 року. А тепер повернімося до сучасності.

28 листопада ми знайшли в кам’яниці «Під Грифами» тіло замурованого живцем Еміля Ґельфрерта, музиканта, що працював у Концертному залі. До його жилета було причеплено листок з календаря, датований 12 вересня 1927 року. Поліційний лікар Лазаріус підтвердив, що смерть Ґельфрерта настала в серпні-вересні. У чотирнадцятому сторіччі підмайстер ливарника, тобто хтось, хто слухає й аналізує звучання дзвона, а кілька місяців тому — хтось, хто професійно займається звуком.

— І сенатор Ґайссен теж? — видушив із себе фон Шреттер.

— Далі в хронологічному порядку, — Мокк проігнорував це запитання. — Через якийсь час, 29 листопада, ми знайшли почетвертоване тіло безробітного Бертольда Гоннефельдера. На столі лежав календар із зазначеною датою 17 листопада. Нам не довелося питати доктора Лазаріуса, коли настала смерть…

— Це сталося на Ташен-штрасе, 23/24, — Гартнер обожнював аудиторію, а обер-бургомістр виявився вдячним слухачем, його аж розпирало від цікавості, — там, де колись були міські фортифікаційні укріплення за Олавською брамою. У 1546 році приблизно на цьому місці було четвертовано такого собі слюсаря Тромбу. Убивця й мотиви нам невідомі. Найгірше те, що убивця з нами грається. Будинок, у якому мешкав Гоннефельдер, це кам’яниця «Під Золотим Серцем Дзвона»…

Запала гнітюча мовчанка.

— Там слюсар, і тут безробітний слюсар Бертольд Гоннефельдер, — перервав мовчанку Мокк, ледь роздратований намаганнями Гартнера торкнутися поліційної справи. — Третя жертва вам знайома. Відомі також обставини вбивства. Сенатора Ґайссена й повію Розмарі Бомбош було вбито точнісінько так, як майже п’ятсот років перед тим камергера австрійського цісаря Альберта II. Цісар обрав Бреслау своєю базою для наступу під час війни з польським королем Казимиром Ягеллончиком за чеський трон. Його камергер…

— Як пише Бартезій, — Гартнер

1 ... 68 69 70 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кінець світу в Бреслау», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кінець світу в Бреслау"