Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Кровна мста 📚 - Українською

Читати книгу - "Кровна мста"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кровна мста" автора Ярослав Яріш. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 100
Перейти на сторінку:
він побачив, як лютує буря, як нагинаються дерева в Каніцаровому садку. Блискавка знову вдарила, і при її світлі Бурий побачив могутню Раткову постать. Воротич кинув оком у бік терема, у його, Бурого бік, і пішов досипати до стайні.

– Дідько, – вилаявся Бурий і знову влігся на лежанці.

– Тікати тобі треба, Буричу.

Він оглянувся – ці слова сказав Сокол, який усе ще не влігся.

– Куди ж утечеш від Божої волі? – спокійно відповів Бурий.

– Нам Воротичів не подужати, а Каніцар тебе зможе захистити тільки у своєму дворищі, – втрутився в розмову Лука.

– Бігти тобі треба, – знову повторив Сокол. – І я з тобою піду – не лишу тебе наодинці з Мораною. А то ми за князів своїх голови віддати готові, а друга нашого смерті під косу віддаємо. Тікаймо разом!

– Вже чи як? – запитав Бурий чи то зі страхом, чи з насмішкою.

– Куди ж зараз – бачиш, як Воротич пильнує. Та під ранок усе одно засне – тоді сон найсолодший, – раптом сказав Середич. – Ми з Каніцаром усе обмислили, недаремно стільки меду випили. Боярин дасть коней і виведе через задню хвіртку.

Це була гарна рада. Її тут же підтримав Лука:

– Треба буде, аби хтось попильнував за Каялою і Галкою. Тож розділимося: я, Середич і Турик побіжимо до князя, а Сокол, Бурий і Волос – підете до весі, перечекаєте небезпеку і приведете до нас Галку і Каялу. Ти, Волосе, говорив, що не хочеш до князя Мстислава повертатися – твоя воля. Та я хочу, аби-с знав, що був єси для мене добрим другом.

Таке одкровення Луки вразило Волоса.

– Спасибі. Усі дорогі мені, але тепер, коли знайшов дім свій, рід, коли жону собі завів, то і справді волію тута, у цій пущі, лишитися.

– Що ж Мстиславові переказати від тебе? – їдучо запитав Середич, і Волос відчув ту їдь.

– Нехай здоров буде. А ще перекажіть, аби він не забував науку вуя свого.

– Про воєводу мовиш? – допитувався Середич.

– Дідо його, Святослав, ніколи б меча на русина не підняв, – ухильно відповів Волос.

Середич посміхнувся криво, і Бурий відчув цю посмішку зневаги. Він також зауважив, що Волоса останніми часами ніби підмінили – наскільки раніше був вірним Мстиславові, настільки тепер не любив його.

Усі ті думки нараз роїлися у голові Бурого, і він їх став виганяти по черзі, залишивши одну: «Як врятуватися від Воротичів?»

– А ти, Луко, не хочеш із Бурим до своєї степовички? – спитав Середич, крива посмішка так і не сходила з його вуст.

– Рік уже, що до Мстислава піду.

– Будеш і далі Кульгавого вибілювати, захищати його?

– Усе зроблю, аби війна братня знову не розгорілася. Ти, боярине, говори, що сам захочеш, а я Каніцарові все одно не вірю.

– А якби сам Ерік тобі підтвердив, що то він Бориса забив, то би повірив?

Лука спідлоба подивився на Середича, тоді мовив:

– Воістину шляхи Господні є незвідані. Христос учив нас серцем любити і довіряти йому більше, ніж очам своїм.

Середич зареготав:

– Твоє, Луко, серце, як у теляти, – будеш об руку різника свого ластитися!

Сотник не відповів. На тому і скінчилася їхня бесіда, вої затихли, вслухаючись у музику дощу.

Бурий не спав – усе ще обдумував свою втечу. А Середич добре вигадав – недарма стільки років у боярстві прожив. Вой лежав, дивлячись на стелю, слухав шипіння свічки на столі та бурю, що відходила від Каніцарового дворища все далі.

– Правду єсмь рік, що Вадим є послухом, – раптом сказав Сокол серед тиші. – Таки продав нас печенігам, а потім ще варягам перепродав. Купець засраний.

– Цікаво, чи хоч тридцять срібних йому за нас дали, – озвався Лука.

– Дали. Трохи нижче пішла би стріла печеніжина – полетів би у вирій, – мовив Волос.

– Не полетів би, – заперечив Бурий. – Печеніги майже ніколи не хиблять: якби хотіли вбити, то вбили б.

Після тих слів знову запала мовчанка, яку порушив сам Бурий:

– І Воротичів він навів, паскудник.

Заперечив Лука:

– Якщо Воротичів і наслав хто, то не Вадим – у Києві він увесь час у теремі сидів, ми його пильнували.

– Самі собі винні – обачнішими треба бути, – втрутився Середич. – Київ і не такий великий город, люд знається, тож вас відразу за чужинців прийняли, особливо Сокола з його луком. Рік же я тобі – лиши лук, а ти не послухав. Зі своїм сагайдаком, певно, і срати ходиш.

Знову запала мовчанка – Сокол не відповів нічого. Нарешті сказав Лука:

– Ніяк зрозуміти не можу, хто ж тоді Ярославові про наше сольство розказав: і за письмо Судиславове, і за Дашка… Може, Вадим спільника поміж нас має?

– Далі своє правиш, Луко? – заперечив Середич. – А все ж мислю, що се ти послух.

– Мстислав даремно вийшов – поб’є його Ярослав, – на диво спокійно відповів Лука, ніби не чуючи закидів у свій бік.

– У чесній раті – ніколи, – озвався і Турик.

– А в нечесній? – запитав Сокол. – У нього ж послухів повно.

Мить помовчали, знову спитав Лука:

– А ти, Волосе, що скажеш?

– Мислю, що то Ярослав від початку все задумав, аби брата свого згубити. То Кульгавий велів Судиславові писати, то він послав сіверян. Ярослав хитрий – на рік, на два вперед бачить, тож і виманив Мстислава із Тмутаракані. Нашому ж князю жадоба очі закрила.

Розсудив усіх Середич:

– Доста нам сперечатися. Дасть Бог до князя добратися, а там побачимо.

Бурий заснув далеко за північ, але його тут же розбудили.

– Пора. – Над ним стояв Середич. Незважаючи

1 ... 68 69 70 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кровна мста», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кровна мста"