Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 100
Перейти на сторінку:
так і в індійських, слов'янських та балтійських мовах. Всі вони сходять до індоєвропейського па- «захищати», «охороняти», «берегти». Тож компонент — будій тотожний авестійському патай та рігведійському паті, які в сучасних іранських мовах прибрали різних фонетичних оформлень (бад, бед, буд тощо). І ім'я Хільбудій, у такому разі, означає «Ватажок/Батько/Захисник роду/племені», тобто, по суті, несе те саме значення, що й скіфське ім'я Колаксай. Ім'я Хільбудій в основі своїй — ім'я-титул, воно цілком передає той суспільний статус, що його мав антський князь. Причому Хільбудій — якраз іранська форма імені, яке в санскриті має форму Кулапаті, а <190> в хінді — Кульпаті. На скіфському ж грунті, судячи з усього, їм відповідає ім'я Сколопіт, а на іранському Хільбад, Хільпет. Імені Хільбудій тотожний і ще один іранський термін — хейлбаш — «командир загону», «воєначальник», «командуючий армією»; термін цей вживається нині лише в усній формі, що свідчить про давність його.

Цілком можливо, що санскритський термін кулапаті, хінді кульпаті та іранський хільбуд/хільбед на означення племінного ватажка чи родового старшини відбився й на українському грунті в прізвищі Кульбіда, яке має і різновид Куйбіда. Де компонент — біда може бути трансформацією індійського — паті та іранського — буд/-бед. В такому разі це загадкове прізвище стає зрозумілим і вмотивованим, тим більше що на українському терені, окрім прізвищ на Цар-, маємо й інші прізвища, які містять компоненти па, пала із значенням «захисник», «воїн», «цар»: Гопя, Гупал, Гупало, Мазепа, широко відбиті, зокрема, в «Реєстрі Війська Запорозького» 1649 року.

Ці факти дають певні підстави гадати, що серед українців можуть існувати й інші прізвища з компонентом куль-. Санскритське кулапаті й хінді кульпаті мають і другу, так би мовити, усічену форму терміна — кулапа. Що спонукає звернути увагу на українське прізвище Кулеба. З іншого боку, на означення Шіви, поклоніння якому рясно засвідчене на території України, існують епітети Кулешвара, Кулеша (хінді — Кулешвар, Кулеш або Куліш), які й сьогодні побутують в Індії як чоловічі імена і означають «Божество роду» (нагадаємо, що є інше ім'я з цим першим компонентом і з таким самим значенням — Кульдев); ці епітети Шіви не можна не співвіднести з українськими прізвищами Куліш, Кулеша й похідними від них. До цього роду можуть стати й інші українські прізвища на Куль-, наприклад, Кульбак, Кульбака. <191>


Володимир, тризуб і синьо-жовтий стяг

І сьогодні ім'я Володимир — одне з найулюбленіших і широковживаних імен у слов'янському світі. Дослідники вважають, що первісно воно означало «Владою великий», а згодом, коли компонент — мир став асоціюватися зі словом мир — «світ», зазнало переосмислення і стало тлумачитися як «Володар світу» (ЕСУМ, І 419). З таким тлумаченням можна було б погодитися, якби не два моменти. По-перше, компонент — мир у слов'янських мовах, особливо в східнослов'янських, має ще значення «громада», тобто є важливим терміном на означення сільської общини, що слід мати на увазі при мовознавчому аналізі імені Володимир. По-друге, компонент — мир наявний також в індійських та іранських двоосновних іменах. Щоправда, на іранському грунті він має дещо трансформований вигляд: — міхр, — мехр, — міхір. Проте, на жаль, індійські та іранські факти, судячи з усього, не залучалися для дослідження імені Володимир, а саме вони, поза сумнівом, могли б значно полегшити роботу щодо з'ясування походження і значення цього славнозвісного імені. А індійські й іранські факти значною мірою заперечують традиційне тлумачення імені Володимир.

Широке вживання двоосновних імен було властиве ще праіндоєвропейській мові, звідки вони перейшли в санскрит, давньогрецьку, давньослов'янську та інші індоєвропейські мови. Для ілюстрації можна порівняти хоча б давньослов'янські й давньоіндійські імена з компонентом — слав, тотожний санскритському — шравас: Святослав і Шветашравас, Віслав і Вішравас, Борислав і Бгурішравас, Горислав і Уграшравас, Переяслав і Пар'яшравас тощо. Така поширеність імен-композитів — одна з відмітних рис праіндоєвропейської мови. Як відзначає відомий мовознавець В.І.Абаєв, улюбленим типом імен у скіфській мові, як і в давньоперській, були імена двочленні, утворені з двох самостійно значимих основ.

Писемні джерела засвідчують, що для давньоруської доби це вже <192> був традиційний набір двоосновних імен, які вже навіть натоді втратили первісний семантичний зміст і сприймалися як специфічні імена традиційного вжитку. Вчені майже одностайні в тому, що цей тип імен у переважній більшості успадкований іще від праслов'янського, ба навіть праіндоєвропейського періоду, що вже в давньоруську епоху ці імена були малопродуктивними, а для християнства — ще й поганськими, язичницькими. Тому й не дивно, що на початок ХІV ст. вони поступово занепадають, втрачаючи свою первісну елітарність.

Безперечно, що в цю категорію особових імен, коли вони набули загального поширення в усіх давніх слов'янських племен, вкладався певний реальний зміст. Сучасні дослідники вважають, що вибір імені для новонародженої дитини зумовлювався певними забобонними міркуваннями, традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. І що в іменах завжди містилося добре віщування, побажання благополуччя, добробуту й хвали. Така думка має право на існування, хоч усі ці причини первісно не були визначальними, вони більшою мірою стосуються одноосновних імен, а не двоосновних.

Імена-композити з лексико-семантичного боку досліджені ще дуже недостатньо, тому зараз нелегко судити з усією певністю про їх справжню, первісну семантику. Дослідники, намагаючися пояснити значення імен-композитів, вбачають у них компоненти або з імперативним першим членом, в якому виражено побажання здобути славу (Борислав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Будивой, Ратимир), бути миролюбним або навіть мстивим (Творимир, Мстивой, Мстигнєв) чи й без імперативного першого елемента. Численні слов'янські імена на — слав пов'язуються з тим чи іншим виявом слави, інші імена пов'язуються з війною, героїзмом, відвагою (Ратибор, Ярополк), гостинністю (Гостирад, Милогост, Доброгост). Ще інші нібито втілюють забобонну побожність батьків до бога, який послав їм дитину й через відповідне ім'я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис своїй дитині (Доброслав, Милонєг, Добромисл) тощо. Але таке тлумачення давніх слов'янських імен надто прямолінійне, однобічне й поверхове, бо не пояснює і не пов'язує того, що ці ж компоненти часто-густо наявні і в етнонімах та топонімах. Якщо, скажімо, ім'я Мстислав містить у собі компонент із значенням «мстити», то як це значення віднести

1 ... 68 69 70 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"