Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

Йдеться от про що: ми щиро переконані, що поведінка інших людей СТОСУЄТЬСЯ САМЕ НАС. Якщо близькі люди завдають нам болю, то ми вважаємо, що їхні дії скеровані проти нас. Ми схильні інтерналізувати чужу поведінку та піддаватися сумнівам. Чим я це заслужила? Ми починаємо винуватити себе: До мене б не ставилися так гівняно, якби я була варта кращого ставлення. Та я маю тобі сказати прямо: це божевілля. Те, як хтось ставиться до тебе, не має практично жодного стосунку до тебе самої. Йдеться про саму ту людину та її обставини. Кожен борсається у власних проблемах, які часом, так глибоко закорінені, що не всі й не завжди усвідомлюють, що відбувається! Це ніби перед якоюсь великою вечіркою вони запхнули свою переповнену смітницю — залишки тайської їжі в коробочках, напівзгнилі банани — оце все запхали в якусь шафу в підвалі й забули про неї. Вони збиралися викинути сміття після вечірки, але смітниця стояла там роки й роки по тому, заражаючи смородом весь будинок, усе їхнє життя, а вони навіть не спромоглися її знайти, не змогли згадати про неї. Люди дають тобі найкраще, що можуть. Часом це «найкраще» аж ТХНЕ.

Ти нічого не вдієш із тим, як інші ставляться до тебе чи що вони кажуть, але ти цілком здатна виснувати з цієї моєї проповіді, що не варто нічого сприймати на свою адресу, люди ж бо — не залізні. Чи допоможе це тобі трохи відсторонитися у взаєминах, трохи спокійніше реагувати, менше гніватися чи відчувати менший біль, коли хтось зривається на тобі? Чи коли хтось зовсім трішки лажає? Чи дозволиш ти цьому знанню захистити тебе від стріл та шпильок противного від природи родича? Як зміниться твоє життя, якщо ти почнеш перебирати відповідальність за свої реакції?

Бо саме в цьому ти маєш неподільну владу. Викинь із голови уявлення, буцім усі зумисне ставляться до тебе погано, і спостерігай, як злість та відчуження поступово розтануть. Це потребує часу та зусиль, але воно діє. Коли ти позбудешся тих емоцій, що стримують та обтяжують тебе, які шепочуть «ЗІ МНОЮ чинять жахливо», в тебе з’явиться більше любові та співчуття. Звучить сопливо, правда? Так і є. Але від того це не менша правда.

Якби тато міг, я впевнена, він був би найкращим, чудовим татусем, про якого я завжди мріяла. Він заохочував би мою творчість, часто обіймав би мене і дав мені відчуття безпеки та любові. Я впевнена, що і він цього прагнув, та з якихось причин, цей бік його особистості не зміг проявитися, і я навчилася більше не мучити себе, очікуючи, що колись з’явиться той тато, якого насправді не існує. Я більше не сподіваюся на інше минуле та краще дитинство. Це так само нездійсненно, як і машина часу. Тепер я знайомлюся з моїм татом, яким він є насправді. І що чарівно — він виявився приємним дядьком, який щиро мною пишається, захоплюється човнами та спортивним спорядженням, який (переважно) мене вже не бісить. Він мій тато і я люблю його таким, який він є.

Дуже складно усвідомити, що ці стосунки не є особистісні. Але тобі добре вдаються складні речі. Ти, певно, теж виконувала всі додаткові завдання в молодшій школі? Я теж. Тому нам так легко порозумітися.

Практикуй не сприймати ВСЕ на свою адресу.

Буде нечесно сказати «не сприймай все на свою адресу» і не підказати, як це реалізувати. Це як дати тобі ключі від твого новенького «ролс-ройса» і не сказати, де я твою тачку запаркувала. Я ж не чудовисько. Діставай свій щоденник. Повторю: так, тобі потрібен щоденник. Розгортай чисту сторінку.

1. Обери стосунки, в яких ти почуваєшся ображеною й сприймаєш це дуже, дуже, дуже особисто. Напиши ім’я цієї людини вгорі сторінки. Це начальник, який обіцяє підвищення і кожні пів року розширює перелік попередніх умов? Чи це сусідка, до якої кожного божого вечора завалюється бойфренд і яку аніскілечки не обходить, що, можливо, ти не підписувалася на третього сусіда? Може, це твоє нове кохання, хлопець, із яким ви нещодавно почали зустрічатися, й усе видавалося ПРЕКРАСНИМ (п’ять побачень за два тижні, мені вже вишивати рушник?!), а тоді з доброго дива він написав есемеску, що поновив стосунки з колишньою, тож «не думає, що у вас щось могло скластися»? Яке непорозуміння ти зараз береш близько до серця? Це з тим же успіхом може бути і якесь давнє лайно. — Колишня начальниця, колишній коханець, колишня подруга, навіть усі колишні, якщо хочеш!

2. Опиши випадок, коли ти сприйняла щось дуже, дуже, дуже особисто, і як відчувався цей біль. Якими фізичними відчуттями? «Мені здавалося, це справжня любов. Я так сподівалася. Ми говорили без упину й уже мали тільки нам двом зрозумілі жарти. Коли він порвав зі мною, повідомивши про це есемескою, я відчула себе покинутою лузеркою, яка ніколи не знайде свого кохання. Сиділа в кафешці, їла яєшню за дванадцять доларів і єдина фраза крутилася мені в голові: Що я зробила не так? Я обливалася слізьми в усіх на виду і почувалася останньою дурепою, не здатною навіть доїсти свою абсурдно дорогу яєшню. ЦЕ Ж ПРОСТО ЯЙЦЯ, ЧИМ ВИ ЇХ ПРИТРУСИЛИ, ЩО ВОНИ ТАКІ ДОРОГЕЗНІ?! У мене геть зник апетит, почало млоїти. Відчула, от-от можу ще й виблювати. Я злилася. Певно, тому мене так бісили яйця».

3. Поки ці спогади свіжі, створи хмару слів з усіх описів твоїх тодішніх відчуттів. Як ти почувалася? Відторгненою? Покинутою? Недооціненою? Безнадійною? Нещодавно схвильованою, а тепер — розбитою на друзки? Біда чорна? Усе гаразд, вилий усе на папір.

4. Поглянь на цю хмару слів і опиши, як кожне з цих слів НЕ Є ТВОЄЮ особистою провиною. Звісно, ти почуваєшся покинутою, але чи все насправді так і є? Чи, може, ти збагнеш, що цей хлопець просто не готовий бути з тобою? ТИ насправді не маєш до цього жодного стосунку. Ти більше не віриш у кохання? Але чому? Навпаки, твої колишні сподівання мають ще дужче зміцнитися. Ти ж щойно зустріла класного чувака? То чуваків хоч греблю гати. Ще й таких, хто не зустрічається тихцем з колишніми. Отак проглянь кожне слово і спробуй описати, ЧОМУ ЦЕ НЕ ТВОЯ ПРОВИНА.

5. Тепер під своєю хмарою слів напиши: «Це нічого, що я так відчуваю, адже це не є правдою. А правда така, що те, як Х повівся зі мною, НЕ МАЄ ДО МЕНЕ ЖОДНОГО СТОСУНКУ. Нічого особистого. Це винятково неспроможність Х. Я відмовляюся обвинувачувати себе».