Читати книгу - "Магомет і Хадіза, Пантелеймон Олександрович Куліш"

XLV.

— «Ти не раба, о, ні! Владичиця ти пишна.

Сидітимеш у мене на престолі,

Як сонце осяйна, як Божество велична,

Свободна як той вітер в чистім полі

Устань, внемли і знай: Всевишнього устами,

В моїм пості й молитві семидневній,

Благословен во вік союз любви між нами,

Як дано зріть мені дива Едемні

В Аллаховій обителі надземній ".

XLVI.

Ревнули казани, і загули тимнани.

Мов Соломон во дні своєї слави,

Багатством, вродою, премудростю вінчанний,

Оддав Пророк день брачний на забави.

Зраділи всі холми у займищі Хадізи,

І гори радістю препоясались;

Поля світилися, мов херувимські ризи;

Із сонцем любо води цілувались,

А небеса благі дивились осміхались.