Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Я (не) люблю осінь, Літа Най 📚 - Українською

Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я (не) люблю осінь" автора Літа Най. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

– Та пішов ти, – усміхнувшись, відповів хлопець. При цьому повернувся до Марини і жартівливо вимовив: – Візьми мене за ручку, мені страшно переходити дорогу, матусю.

Далі ми спостерігали, як вони побігли до переходу. Марина намагалася дати запотиличник Дімі, а він як міг ухилявся від її руки, але не відбігав занадто далеко.

– Я сподіваюся, ми не будемо скакати як коні, лякаючи перехожих? – саркастично кинув Руслан. – Може хтось і вважає це милим, але я віддаю перевагу не тікати від дівчат, а тримати їх за руку. – Він повільно провів по моєму зап'ястку, а потім переплів наші пальці. Нахилившись до мого вуха, він пошепки додав: – Так у них немає шансів втекти.

Здається, я почервоніла від кінчиків вух до пальців на ногах. Але, Господи, як же це було приємно. Сама думка, що мене тримає за руку Руслан і не тому, що я можу впасти на роликах, а просто тому що хоче, бентежила мене.

Так ми й продовжували триматися за руки поки їхали в автобусі і потім, коли йшли до мого під'їзду. Біля самих дверей ми зупинилися, але хлопець не поспішав мене відпускати чи відсторонюватися. Навпаки, коли я розвернулася обличчям до нього, він ступив ближче, долаючи відстань, що розділяла нас. Притягнувши мене до себе, хлопець торкнувся моїх губ. Поцілунок був ніжним, майже невагомим. У голові встигла пролетіти думка, що саме таким я уявляла свій перший поцілунок: м'яким, лагідним, позбавленим хтивості. Закоханим. Таким, якими були й мої почуття.

– Мріяв про це з того моменту, як уранці побачив тебе, – прошепотів Руслан. Він притулив своє чоло до мого і, ледве торкаючись подушечками пальців, провів по моїй щоці. – Тіно, ти навіть не уявляєш, як я сумував. Навіть подумати не міг, що мені буде так не вистачати твого голосу, твоїх очей, твоєї посмішки, твоєї доброти і щирості, всієї тебе.

– Я теж сумувала, – все, що змогла вимовити я.

– Це найкращі слова, що я чув, – промовив він, нахиляючись до моїх губ.

Другий поцілунок вийшов уже пристраснішим. Від нього підкошувалися коліна, а душа навпаки хотіла злетіти в небеса.

1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я (не) люблю осінь, Літа Най», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я (не) люблю осінь, Літа Най"