Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Game over, Олександр Юрійович Есаулов 📚 - Українською

Читати книгу - "Game over, Олександр Юрійович Есаулов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Game over" автора Олександр Юрійович Есаулов. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 50
Перейти на сторінку:
поправила коробку й зняла кришечку з оптичного прицілу.

Рикпет з цікавістю стежив за цими приготуваннями.

- Я чогось не того…

- Рику, треба різко відкрити двері. Відкрити повністю, щоб я змогла поцілити в замок кімнати, де сидить дракон. Другим пострілом я пораню дракона.

- А якщо він заекранник? Ти ж розумієш…

- Не бійся, я спробую тільки подряпати його. Але після другого пострілу двері негайно зачиняй. Якщо полум’я велике, то може й самим перепасти.

Уклавши на коробку автомат, Шаната ретельно прицілилася.

- Давай!

Рикпет широко відчинив двері. Йому здалося, що перший постріл пролунав, ще коли двері відчинялися. Динозаври вмить повернули голови. Зі світлого квадрата дверного отвору висунулася волохата голова дракона — немовби аж із переляканими очима. Не встигло чудовисько облити динозаврів рікою вогню, як пролунав другий постріл, який зробив у драконячому вусі маленьку дірочку. І програма зависла! Усе було, як минулого разу, тільки дракон із громовим «няв!» кинувся під диван, який стояв біля далекої стіни. Диван, звісно, розлетівся на шматки, а дракон, забившись у куток кімнати, жалібно нявкав. Рикпет підійшов до нього й ласкаво почухав за вухом.

- То ти все-таки заекранник! Хто ж ти?

Дракон задоволено муркотів. Зовсім не важко було здогадатися, що це кіт! Інше питання, як він опинився в Заекранні?

- Бачиш? — Рикпет повернувся до Шанати. Програма вже перезапустилася. Вони стояли на сходовому майданчику, прохолодному й темному. Дівчинка напружено застигла поруч із коробкою, яку використовувала як підставку при стрільбі.

«Вона все згадала! — здогадався Рикпет. — Вийшло! Вона все згадала!»

- Я не Шаната! — були перші слова дівчинки. — Я Наташа!

Обличчя її болісно спотворилося. Рикпет зрозумів, що електричний батіг прогулявся по її плечах.

- Я не Шаната! — уперто сказала вона. — Я Наташа! Наташа! Наташа!

Після кожного вигуку вона здригалася, і Рикпет зрозумів, якщо її не зупинити, то електричний батіг заб’є її до нестями. Він кинувся до Шани.

- Мовчи, Шано! Мовчи! Що ти доведеш шматку заліза? Заб’є батогом, запросто… Тут подумати треба.

- Я все згадала! Розумієш, все! Я…

- Помовч, Шано. Не я один тебе слухаю, пам’ятай це.

РОЗДІЛ 8

Гірея починає хвилюватися

Шаната й Рикпет летіли додому. Геймовера так і не вийшло. Програма перезапустилася, але гра не продовжилась.

Гірея стежила за цим польотом на своєму головному моніторі. Вона уважно вдивлялася то в обличчя Шани, то в обличчя її супутника й хитала головою:

- Ай-яй-яй… Це недобре! Шаната все згадала… Якщо й Рикпет згадає — це до добра не приведе. А якщо вони об’єднаються… Голосе!

- Я тут, пані.

- Голосе, я думаю, їх треба пересварити. Усіх! Усіх, хто живе в кімнаті ТІ 107! Не подобається мені ця компанія! За останні три години програма зависала двічі, і обидва рази в грі був цей Рикпет. Він гарний воїн, і таким він мені й потрібний. Але не більше. Нашепочи їм що-небудь один на одного. Про Рикпета скажи, що він вискочка, тому й став байтом. Орігу скажи: йому звання не дали через Рикпета. Ну, а Шанаті шепни, що Васла назвав її дурепою. Чи багато дівчиську треба… Кадиму… Сам щось вигадай. Нехай перегризуться між собою! І спостерігай за ними уважно. Увечері розповіси, що в тебе вийшло.

- Зрозумів, пані!

-Ах, Рикпет, Рикпет…

Почувся мелодійний дзвінок мультимедійного зв’язку. Екран, який висів перед злою чарівницею, освітився чистим блакитним світлом. З’явилася заставка «Звернення Великого Процесора». Нарешті, на екрані з’явився й сам Великий Процесор. Він мав вигляд не дуже старого чоловіка з темно-русявим, із сивиною волоссям, з коротко обстриженою, теж із сивиною, борідкою; на голові бейсболка з написом «І Love усе». Одягнений він був у темно-зелену футболку з написом «BOSS» і курточку-вітровку.

-А, Гіреє… Що в тебе там трапилося? Чому програма зависає? Ти що, з такою простою справою впоратися не можеш? Чи вірус де підчепила? Може, послати до тебе антивірусну інспекцію? Чипсета давно не бачила?! Чого мовчиш?

А що Гірея могла сказати своєму повелителю? Що в обох зависаннях вона підозрює незаконно затягнутих у Заекрання дітлахів? То Великий Процесор за це негайно на цифру розкладе! Треба було викручуватися, але як?

- Бачте, Великий Процесоре… Був спад напруги… Ну, і програмісти наплутали…

- Гіреє! Який спад? Які програмісти? Програма працює більше року, а ти — програмісти! Май на увазі, дорогенька, якщо так триватиме — розмагнічу! Мені ігри, від яких комп’ютери виснуть, не потрібні!

Він пригрозив Гіреї вказівним пальцем, на якому блиснув великим каменем перстень.

Бемс! Екран згас, розмова закінчилася.

- Уф!.. — полегшено зітхнула Гірея. — Цього разу пронесло. Тільки Чипсета тут не вистачало! Цей відразу винюхає, у чому справа, тоді тримайся! Голосе, за справу! Ноги в руки… Хоча, авжеж… Які ноги, які руки… Словом, за роботу!

- Вважайте, що я вже зник, пані!

- А мені що робити? Добре… Спочатку треба їх пересварити, а там видно буде. Може, дарма я запанікувала? Може, і немає нічого, а комп’ютери й справді зависли від помилок програмістів?

На цьому чарівниця Гірея закінчила свої міркування. Вона підключила до монітора камери спостереження й набрала на клавіатурі код «ТІ 107». На екрані з’явилася знайома кімната. З першого погляду було зрозуміло, що там набирає оберти велика сварка.

РОЗДІЛ 9

Стережіться тихого голосу!

- Ти чого, Орігу? Яка муха тебе вкусила?

- Що значить муха? У тебе на плечах що? Погони із собачками? А в мене? Голенькі! А ти, між іншим, пізніше до гри потрапив. А за які заслуги тебе Гірея собачками відзначила? Подумаєш, біт великий! Якщо порахувати, то я разів у півтора більше, ніж ти, геймоверів зробив!

Оріг ображено повернувся спиною до Рикпета. Ліжко відгукнулося противним скрипом.

- Правда, Оріг, а чого ти, е-е-е, власне, ну… розвиступався? Ну, подумаєш, ці… собачки на погонах! Рикпет… перший на четвертому рівні побував, поранений був — це що, ну… не враховується? — заперечив Васла.

- То й Кадим двічі поранений, а як був бітом, так ним і

1 ... 6 7 8 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Game over, Олександр Юрійович Есаулов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Game over, Олександр Юрійович Есаулов"