Читати книгу - "Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero"

Ера

Після зустрічі з Тимофієм я почувалася ніби після американських гірок. Від подиву та настороженості до здивування та навіть… зацікавлення. Обговорювати літературний конкурс у розкішному офісі з впливовим бізнесменом, який ще тиждень тому був для мене просто незнайомцем з клубу, – це було сюрреалістично.
Зустрівшись увечері з Лікою та Даном у нашій улюбленій кав'ярні, я виклала їм усе як є.
— Ти серйозно? Ординський? Той самий тип з клубу? — Ліка ледь не випустила з рук чашку лате.
— Саме він, — підтвердила я, почуваючись трохи ніяково під їхніми пильними поглядами.
— І він просто так запропонував тобі співпрацю? Без жодних там… підводних каменів? — скептично запитав Дан.
— Схоже на те, — знизала я плечима. — Ми кілька годин обговорювали конкурс. Він здавався цілком зацікавленим моїми ідеями.
— Ну не знаю, Еро, — засумнівалася Ліка. — Це все якось занадто дивно. Впливовий бізнесмен раптом зацікавився думкою випадкової студентки, яка його поцілувала напідпитку?
— Я теж про це думала, — зізналася я. — Але він був дуже переконливим. І сама ідея конкурсу мені сподобалася.
— Головне, будь обережна, — порадив Дан. — Такі хлопці зазвичай не роблять нічого просто так.
Їхня настороженість була зрозумілою. Я й сама відчувала щось подібне. Але водночас мені було цікаво, куди заведе мене це несподіване знайомство.
Ми ще довго сиділи в кав'ярні, обговорюючи мої "ділові" стосунки з Ординським. Друзі жартували, будували неймовірні теорії, але в їхніх очах я бачила щиру турботу.
Повернувшись додому, я знову відкрила ноутбук і почала шукати інформацію про Тимофія Ординського. Статті про його бізнес-успіхи, інтерв'ю з діловими виданнями, фотографії з різних заходів. На жодній з них він не виглядав як людина, яка б стала ініціювати безглузді парі в нічному клубі.
І все ж таки це був він. Чоловік, який тепер чомусь хотів почути мою думку про літературу.

Тимофій

День після зустрічі з Ерою був насиченим. Кілька важливих переговорів щодо нового будівельного проекту, зустріч з юристами, обговорення фінансових звітів. Звична рутина великого бізнесу, де кожна хвилина розписана.
Але між цими важливими справами в моїй голові постійно виникав образ Ери. Її запальний погляд, її сміливі заяви, її несподівана зацікавленість літературним конкурсом.
Я доручив своїм помічникам зібрати більше інформації про неї. Її студентське життя, її захоплення, її оточення. Я не збирався вторгатися в її приватність, але хотів краще зрозуміти, що це за дівчина, яка так несподівано з'явилася на моєму шляху.
Під час обідньої перерви мені зателефонував давній знайомий, професор з філологічного факультету університету.
— Тимофію Олександровичу, дякую за вашу згоду допомогти з конкурсом. Студенти дуже схвильовані.
— Я радий бути корисним, Іване Петровичу. У мене вже була можливість поспілкуватися з однією з ваших студенток, Ерою.
— Ерою? Дуже талановита дівчина. Завжди має власну думку. Радий, що ви знайшли спільну мову.
Розмова з професором підтвердила мої перші враження про Еру. Вона була не просто зухвалою студенткою, а особистістю з власним стрижнем.
Увечері я знову переглянув її профіль у соціальних мережах. Фотографії з друзями, вірші, які вона писала, її роздуми про життя та літературу. За кожним словом відчувалася пристрасть і гострий розум.
Я розумів, що мій інтерес до неї виходить далеко за рамки простої цікавості. Вона розбудила в мені якісь давно забуті емоції, змусила подивитися на світ під іншим кутом.
Зустріч з партнерами знову була відкладена – виникли невідкладні питання щодо нового проекту. Але цього разу я не відчував роздратування. Мої думки були зайняті іншим.
Я знав одне: моє знайомство з Ерою – це не випадковість. І я обов'язково дізнаюся, куди нас заведе ця несподівана зустріч. Гра тривала, і наступний хід був за мною.