Читати книгу - "Філософські сходинки , Bella Isfrella"

Шоста Сходинка

«Обкладинка»

Наш внутрішній ресурс — як батарейка для зовнішніх проявів, чи як я сам здох, вдаючи ідеальне життя на екрані.

Кожен із нас колись, а дехто й досі, вдавав ідеальне життя, ідеальну пару чи ідеальне обличчя, мов актор, що грає роль за чужим сценарієм. Яскраві та усміхнені обличчя на тлі орендованої машини чи дешевого фастфуду, що в Instagram виглядає як вишуканий ресторан. Тут я зовсім не прискіпуюсь, нехай кожен живе своїм. Існують лиш одні обмеження: коли твої свободи перетинаються з свободами інших.

Але до чого ж я веду? Ви — ваш найцінніший ресурс. І він не безкінечний, як здається на перший погляд, коли ви черпаєте його на всі боки. Коли ми направляємо його в зовнішній світ, розпилюючи на чужі очікування та схвалення, він там частіше всього і лишається, зникаючи безслідно, мов пісок крізь пальці. А от якщо навчитись ним користуватись собі на особисте благо, а не на показ, то ви дуже здивуєтесь. Вічно втомлена людина відчує приплив сил, що б'є ключем, хоч насправді ніякого магічного припливу немає — просто порівняно зі звичним, виснажливим життям, нормальний стан буде відчуватись як щось особливе, наповнене світлом та нестримною енергією. А той, хто жив у страху чи з комплексом, відчує звільнення, наче скинув важкі металеві окови, в яких ішов весь цей час, тягнучи їх за собою крок за кроком.

Ваш Внутрішній Ресурс — Невичерпне Джерело, якщо правильно користуватись ним

Тобто, жити чужим життям — це викидати на смітник свої дорогоцінні внутрішні ресурси, немов розсипати золоті монети на вітер. Як же почати використовувати їх правильно?

А спробуйте керуватись живими емоціями, власною думкою, а не суспільною, що тисне, мов важкий прес: посміхатись, коли вам справді смішно чи добре, від душі; злитись, коли справді злишся, дозволяючи цій енергії пройти крізь вас, а не руйнувати зсередини; висловлювати особисту думку, коли інші мають протилежну, не боячись осуду. Я звісно не пропоную переходити дорогу на червоний сигнал світлофора, задля вашої безпеки. А от сказати в обличчя, не критикуючи і не лютуючи, те, що відчуваєте, не відбере вашу силу, а лиш укріпить, роблячи вас міцнішими та більш автентичними.

Такий шлях, за правильного його використання, веде до того, що ви стаєте свого роду ситом. Ви не будете затримувати в собі чужі, невластиві вам речі, що налипають брудом, і таким чином і власних переживань, що не мають вже сили, теж носити не будете, відпускаючи їх на волю.

Хтось скаже: "Ага, я почну зі всіма сваритись та зруйную свою репутацію, мов картковий будиночок". Чи хтось скаже: "Я відома особистість, я маю сценарій і все таке, не можу я так ризикувати". А хтось взагалі перекрутить це у своїй голові, і вийде зовсім інша, спотворена ідея. А я скажу: вам вирішувати, як жити. І тільки ви знаєте, яка правда звільнить саме вас.