Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Вікінг у моєму ліжку 📚 - Українською

Читати книгу - "Вікінг у моєму ліжку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вікінг у моєму ліжку" автора Джеремі Стронг. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 30
Перейти на сторінку:
собі весь одяг, щоправда тепер — захляпаний милом і шампунем. Яскраві різнокольорові бульбашки поволі котилися по його грудях і ногах, лускаючи попід пахвами. Незрозуміло чому, але він настромив на кожен ріг свого шолома по брусочку мила.

— Мабуть, мамусю, він не зовсім мене зрозумів, — пробурмотіла Зоя.

Та найбільш видовищною вийшла перша Сіґурдова спроба прибирання в готелі. Пан і пані Еліси цілісінький день водили його за собою, показуючи, як це робиться. Його зацікавив порохотяг. Він узяв шланг і приклав його до обличчя, в результаті чого йому засмоктало бороду. Сіґурд заревів і почав тікати, волочачи за собою порохотяг, аж поки з розетки висмикнувся шнур. Пристрій зупинився, і шланг відпустив його бороду.

Сіґурд спостерігав, як брудні простирадла і рушники зникають у пральній машині. Сидів і зачудовано дивився, як вони крутяться там усередині. Пильно оглянув їх, коли білизну витягли, й осяяв Зою широченною посмішкою.

— Чисто! — вигукнув він, радісно кивнувши головою.

— Тату, він так швидко вчиться, — втішилася Зоя.

— Чудово, нехай тоді помиє посуд, — буркнув пан Еліс, адже цей свій обов’язок він ненавидів понад усе. Крім того, він мав поганий настрій, бо й далі не знав, що робити з готелем, у якому майже ніхто не поселявся, тоді як рахунки за все треба було сплачувати.

Біля кухонної мийки назбиралася ціла гора брудного посуду. Пан Еліс показав на нього:

— Сіґурде, зроби чисто. Зрозумів?

Сіґі наблизився до мийки. Узяв брудну тарілку. Пан Еліс повторив свій наказ:

— Зроби чисто. Зрозумів?

Сіґурд вишкірився й кивнув головою.

— Я роблю чисто. Я зрозумів. Роблю чисто прілки.

— Не прілки, а грілки. Тобто, я мав на увазі тарілки, — втомлено виправився пан Еліс і пішов складати скатертини.

— Я роблю чисто грілки, — пробурмотів собі під ніс Сіґурд, озираючи кухню. Зібрав в оберемок брудний посуд, відчинив пральну машину і запхав усе туди.

— Роблю чисто швидко грілки, просто-барабосто, — вимовив Сіґурд, а тоді увімкнув машину. Сів на крісло й став спостерігати.

Пральна машина заповнилася водою. Запрацювала. Тарілки стали дзенькати, наштовхуючись одна на одну. Одна з них розбилася. Інша трісла. Машина зупинилася. Сіґі вибалушився на неї. Хотів уже було відчиняти дверцята, коли все в машині закрутилося в протилежний бік. Пролунав жахливий брязкіт і тріск. Щось у машині страхітливо заскрипіло, а тоді почувся радісний дзенькіт склянок і тарілок, що розліталися на дрібнесенькі друзки.

Сіґурд зірвався на ноги. Явно, що такого не мало бути. Він почав сварити пральну машину:

— Ні, ні! Ти чисто, роби чисто грілки!

Вікінг безпомічно заклацав кнопками і раптом увімкнув центрифугу.

Уламки посуду закружляли дедалі швидше, а Сіґурд лише зачудовано смикав себе за бороду. Якраз тоді, коли в кухню, почувши шум, прибіг пан Еліс, Сіґі відчинив дверцята машини. З неї на шаленій швидкості шугонули шматочки порцеляни і декілька літрів мильної води.

Пан Еліс заверещав, кинувся до розетки і вирвав із неї шнур живлення. Пральна машина поволі зупинилася.

Сіґі стояв у глибоченькій калюжі, з якої стирчали, мов рештки затонулих кораблів, сотні шматочків розтрощених тарілок. Він нахилився і підібрав один шматочок. Засмучено на нього глянув і вимовив з ноткою журби:

— Грілки стали малі.

— Я покажу тобі грілки, волохата галушко! — заволав пан Еліс. — Дивися, що ти накоїв! Дивися! — він схопив кухонного ножа й почав підступати до вікінга, котрий позадкував до дверей. — Негайно забирайся до своєї кімнати і там сиди! Не смій виходити з неї, поки я не дозволю. Чув мене? Ану, ПІШОВ!

Важко сказати, зрозумів Сіґі ці слова чи просто налякався ножа, але він потупотів угору сходами, перестрибуючи відразу по чотири сходинки, й забарикадувався в дванадцятому номері.

Після цього епізоду з пральною машиною між Елісами відбулася серйозна розмова.

Пан Еліс наполягав на тому, щоб Сіґурд забирався геть, адже їм аж ніяк не по кишені тримати його в готелі, який і так не дає прибутку.

Зоя й Тім мало не розплакалися, особливо коли їхня мама підтримала батька.

— З цим Сіґурдом у нас суцільна халепа, — додала вона.

— Але ж куди він, мамо, піде? — зашморгала носом Зоя. — Ви ж не виженете його на вулицю.

— Ні, — кинув пан Еліс. — Але ми запросто можемо посадити його на човен і відправити назад у Данію.

Усі замовкли й витріщилися на пана Еліса.

— Не треба так на мене дивитися, — буркнув він. — Хотів би я знати, що тут такого? Він же приблукав до нас саме звідти. Приплив сюди, то й назад спокійно може поплисти. Самі подумайте!

На узбережжі можна було побачити химерну процесію. Тім і Зоя смикали тата в надії, що він передумає. Пані Еліс повторювала, що це єдиний вихід і що Сіґурду буде набагато затишніше вдома, у рідній країні.

Сам Сіґі взагалі не розумів, про що йдеться, і з великим зацікавленням розглядав човни у гавані. Показував на них і жваво щось говорив по-своєму.

— Бачите? — сказав пан Еліс. — Йому й самому вже хочеться додому. — Він видобув з кишені пригорщу грошей, щоб найняти великого веслового човна.

— І надовго, приятелю? — поцікавився власник човна.

— Скільки часу треба плисти до Данії? — похмуро буркнув пан Еліс.

— А де це?

— Нічого, решти не треба, — зронив пан Еліс. Він заштовхав Сіґурда в човен і жбурнув йому весла. — Маєш. Данія ось там, — показав він у відкрите море. — Можеш веслувати!

Сіґі радісно кивнув головою і схопився за весла.

— Сіґі пливе додому! Гедебі! Прощайте, па-па, як ся маєте! — Човен почав неквапливо розрізати хвилі. — Я пливу! Прощайте, грілки! Прощай, шансон!

— Шампунь, — виправила його заплакана Зоя.

Човен уже досить далеко відплив і ставав дедалі меншим. Він якось химерно підстрибував на хвилях, але поволі зникав з очей.

— Бувай, Сіґі, — прошепотів Тім. Зоя міцно стисла братову руку.

Пан Еліс похмуро стежив за човном, аж поки той зник за обрієм.

Пенні Еліс обвила його довкола пояса рукою.

— Гадаєш, з ним усе буде гаразд?

— Аякже. Він же вікінг — природжений мореплавець. Ці вікінги перетинали Атлантичний океан і допливали аж до Північної Америки. Завтра о цій годині він уже щасливо добереться додому.

Пані Еліс зітхнула.

— Знаєш, як не дивно, але я за ним скучатиму.

— А я ні, — буркнув її чоловік, і вони попрямували назад до готелю.

Коли ж вони повернулися, до них квапливо збігла сходами пані Тиблетовата.

— А ось і ви! Я така рада, що ви повернулися. Там у вітальні вас чекає ціла родина клієнтів. Вони цікавляться вільними номерами, бо хотіли б поселитися тут на два тижні. Мушу сказати, що це

1 ... 6 7 8 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вікінг у моєму ліжку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вікінг у моєму ліжку"