Читати книгу - "Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії"

Нарешті пісня закінчилась. Але мій настрій був зіпсований… підступний кактусовий сік почав брати гору, повертаючи мене до людського стану, як раптом ми під’їхали до вказівника Збройного Клубу «Мінт». «Одна миля,» проголошував знак. Але навіть за милю я чув тріскотіння двотактових мотодвигунів… але, діставшись ближче, я почув ще один звук.

Дробовики! Ні з чим не сплутаю цей звук.

Я зупинив машину. Що за херня там відбувається?

Я підняв обидва вікна і тихо покотився по гравієвій дорозі… аж раптом уздрів близько дюжини народу, які цілились з дробовиків у повітря і стріляли з рівними інтервалами.

Вони стояли на бетонній плиті в пустирі на окраїні Вегаса… вони скупчились зі своїми дробовиками приблизно за п’ятдесят ярдів одне від одного у затінку дерев і в оточенні поліцейських машин, трейлерів та мотоциклів.

Точно! Збройний Клуб «Мінт»! Ці дауни не дозволять, щоб хтось чи щось завадив їхнім тренуванням. Там було близько сотні мотоциклістів, механіків та спортивних журналістів, котрі тинялися туди-сюди, записувались на завтрашні перегони, ліниво потягували пиво і розглядали техніку – і посеред усього цього, не звертаючи уваги ні на що, окрім тарілочок, котрі випускались з інтервалом кожні п’ять (чи скількись там) секунд, люди з рушницями продовжували стріляти.

А чому б і ні? Подумав я. Постріли слугували чимось, на кшталт ритм-секції, додаючи басів до високочастотного дзижчання моторів. Я припаркував машину і поплівся у натовп,

залишивши адвоката свого адвоката, що досі був у комі.

Я купив пиво і дивився за реєстрацією мотоциклів. Багато Хускуаварн, тюнінгованих шведських фаєрболів… також Ямахи, Кавасакі, кілька 500 Тріумфів, Макосів, CZ, Пурсанг… всі дуже швидкі, надлегкі гоночні мотоцикли. В цій лізі нема жодного Хога, чи хоча б Спротстера… все-одно, якби наша Велика Червона Акула взяла участь в перегонах для баггі.

Може так і зробити, подумав я. Записати адвоката як водія, а потім відіслати його на лінію старту, накачаним ефіром і кислотою. Цікаво, як вони з ним справляться? Ні в кого не вистачить сміливості вийти на один трек з ненормальним. Він перекинеться на першому ж повороті і виведе з ладу чотири чи п’ять баггі – прямо тобі камікадзе.

«Який стартовий внесок?» запитав я в адмінітратора.

«Дві п’ятдесят,» відповів він.

«А якщо я скажу, що в мене є Vincent Black Shadow?» Він глянув на мене, не кажучи ні слова, зовсім не дружньо. Я помітив револьвер у нього на поясі. «Забудьте,» сказав я. «Все-одно мій водій захворів.»

Його очі звузились. «Твій водій не єдиний хворий тут, друже.»

«У нього кістка застрягла в горлі,» відповів я.

«Що?»

Чувак уже починав сердитись, але раптово перемкнув свою увагу. Він дивився на дещо інше.

Мій адвокат, вже без своїх датських сонцезахисних окуляр, без своєї кольорової сорочки… божевільний вигляд, оголений торс і важке дихання.

«Якісь проблеми?» захрипів він. «Цей чувак мій клієнт. Готовий піти під суд?» Я схопив його за плече і м’яко потрусив.

«Не вийде,» сказав я. «Це Black Shadow, вони не допускають їх до перегонів.»

«Зачекай-но!» крикнув він. «Що значить, вони не допускають? Ти уклав угоду з цими свинями?»

«Звісно ж ні,» відповів я, штовхаючи його до виходу. «Але вони всі озброєні. Ми тут єдині без пушок. Ти що, не чуєш цих пострілів навкруги?»

Він спинився, послухав хвилинку, потім раптово зірвався і побіг до машини. «Ви хуєсоси!» кричав він через плече. «Ми ще повернемось!»

До того часу як ми вивели Акулу на дорогу, він уже міг говорити.

«Господи боже! Як ми могли вмішатися в те кляте кодло шизофреніків? Давай звалимо нахуй з цього міста. Ті гівнюки намагалися вбити нас!»

5. Висвітлення подій… Преса в дії… Прикра невдача

Гонщики були готові вже на світанку. Чудовий схід сонця над пустелею. Надзвичайно яскраве сонце. Перегони починались не раніше дев’ятої, тож нам довелось убити три довгі години в казино неподалік. Там і почались всі наші проблеми.

Бар відчинився о сьомій. Правда, там також було кафе «Кава і пончики», але ті з нас, хто провів цілу ніч в таких місцях, як казино «Цирк» не мали жодного настрою їсти пончики й пити каву. Ми хотіли міцного пійла. Ми були не налаштовані на жарти, а нас було щонайменше двісті чоловік, тож вони відчинили бар спозаранку. До восьмої тридцять навколо засраних столиків утворилися величезні черги. Приміщення наповнилось шумом і п’яними криками.

Якийсь громило середнього віку, в футболці «Херлей-Девідсон» підійшов до бару і загорланив: «Чорт забирай! Який сьогодні день? Субота?»

«Уже понеділок,» відповів хтось.

«Ха! От же ж блядство!» крикнув бугай у натовп, звертаючись до всіх відразу. «Вчора я ще був удома в Лонзі, коли мені розповіли, що сьогодні будуть перегони «Мінт 400», тож я сказав жінці “я їду”.» Він зареготався.

«Вона почала шось там гавкати, тож мені довелось трохи її побити, а наступне, що я пам’ятаю – це як двоє хлопців, яких я раніше ніколи не бачив, витягли мене на тротуар і почали гамселити. Боже! Вони з мене мало кишки не повибивали.» Він засміявся знову, потім звернувся до натовпу, який його взагалі не слухав.

«Так!» продовжував він. «Потім один з них каже “ти куди збираєшся?”, а я йому ”в Лас-Вегас на «Мінт 400».” Тож вони дали мені десять баксів і підкинули до автостанції…» Він раптово зупинився. «Принаймні, я думаю, що то були вони…»

«Але все ж я тут. Мушу сказати, що то була довга нічка! Сім годин у тому задрипаному автобусі! Коли я прокинувся уже почало світати і я був у центрі Лас-Вегасу. Я навіть розгубився на хвилину, я не знав якого дідька я тут роблю. Єдина думка в моїй голові була: О, Боже! Невже я знову з кимось одружився?»

Він стрельнув у когось із натовпу цигарку і, все ще усміхаючись, підкурив. «Але потім я загадав, дякувати Богу! Я ж приїхав на «Мінт 400»… І то було все, що мені треба було знати. Мені насрати хто виграє, а хто програє. Мені просто кайфово бути тут із вами, народ.»

Ніхто не міг з ним посперечатись. Ми всі розуміли його. В певних колах «Мінт 400» вважалася набагато-багато крутішою подією, ніж Супер Боул, Кентукське Дербі та Оуклендське дербі ролерів разом узяті. Ці перегони приваблювали особливий контингент і наш чувак у футболці