Читати книгу - "Кривавими слідами"

Єгор кивнув на знак згоди.

– Обох теж однозначно потрібно перевірити.

Нарешті, слідчий вийшов із задумливості, повернув голову до колеги й усміхнувся. Потім підійшов ближче до вікна, споглядаючи за сценою, що відбувалася. Якраз на неї він і чатував нетерпляче.

Несподіванка змусила Віталіну Волошко сповільнити крок. Біля будинку зупинилася срібляста Skoda. За мить звідти вийшла Ілона Вітторіно. Перекинулася слівцем із кимось у машині і попрямувала на подвір’я. У житті Єгор ніколи її не бачив. Проте знав, що це саме вона. За її машиною спинилася автівка патрульних. Тих, які потурбувалися, аби дружина вбитого прибула на місце події саме зараз.

Жінки явно не чекали зустрічі одна з одною. Саме Скляр подбав про те, аби вона відбулася, відправивши терміново патрульних за Ілоною, дружиною вбитого. Власта тим часом підійшла до Волошко, щоб поставити кілька формальних питань. І навмисне зробила так, щоб жінка стала обличчям до будинку. Таким чином, Скляр мав змогу бачити обличчя обох коханок Вітторіно.

Побачення жінок вийшло навдивовижу коротким, проте промовистим. Ілона Вітторіно привіталася кивком голови, Волошко не відповіла. У діях суперниць легко розпізнавалася взаємна зневага. Щоправда, в очах дружини вбитого більше читалася зверхність. Єгор подумки посміхнувся: саме так мала б реагувати справжня жінка на коханку свого чоловіка. Волошко навіть зашарілася від цього погляду.

«Крихітко, Віталіно, ти свого коханця не любила. І боїшся його дружини. Бо ти використовувала її чоловіка тільки для грошей», – знову посміхнувся слідчий.

Із побаченого він резюмував: ці дві жінки ненавидять одна одну.

З іншого боку, хіба може бути інакше?

Молодший за керівника Тарас не надав значення цій сцені. Навпаки, став роздивлятися новоспеченого колегу: вони працювали разом лише кілька тижнів. Але за цей короткий термін той привернув до себе увагу багатьох. І не просто так. Скляр виявився неймовірним відлюдником. Ніби й відкритий, проте про себе майже не розповідає.

Єгор перевів погляд на патрульних: Власта і Валентин після виконання його завдання знаходилися на вулиці. Хоч він і не вельми полюбляв жінок у поліції, та й узагалі новоспечених працівників патрульної служби, проте саме цим двом наказав залишитися. Вони першими прибули на місце події, більше встигли дізнатися. А поміч зараз потрібна неабияка: Єгор поставив за мету розкрити справу якомога швидше. Іншим патрульним дозволив поїхати, щойно вони закінчать довірені їм обов’язки – опитати якомога більше людей і надати їхні свідчення.

Віталіна поїхала, кинувши повний ненависті позір на законну дружину Мáрко. Ілона ж, мов справжня леді, із підкресленим почуттям гідності попрямувала до будинку. Валентин, один із патрульних, що їздив за нею, навіть на хвильку не глянув на Єгора, як було і домовлено. Усі повинні вважати зустріч цих двох жінок випадковістю.

Новоспечений слідчий міста Рівного зітхнув: не можна допустити, щоб перше вбивство на новому місці залишилося «висяком». Ще й убивство громадянина іншої країни.

Щось не давало йому спокою. Слідчий звузив очі, замислившись. Він щось пропустив. Він однозначно щось пропустив у цій, так би мовити, «очній ставці». Так, жінки ненавидять одна одну.

Проте в їхніх поглядах, без сумніву, приховувалося і дещо інше.

Понеділок, 21 січня 2019 року. 11:20

– Маєш до мене якісь запитання? – Скляр, похмурий від думок, помітив, що Тарас розглядає його. Насправді він зрозумів це раніше, однак не міг відірватися від важливої для себе сцени.

Колега заперечно похитав головою: «Як йому вдається спостерігати одночасно за різними людьми?» – здивувався.

– Піду порозпитую хлопців, чи не знайшли чого-небудь суттєвого, – відказав Тарас і подався до експертів.

– Зачекай, – зупинив Скляр. – Мені потрібно, щоб ти дізнався, хто веде справу про розлучення і позбавлення прав на дитину. І чи не переносилися судові засідання через хворобу судді.

– Зараз же цим займуся, – пообіцяв Тарас Нагай.

Понеділок, 21 січня 2019 року. 11:23

Краєм ока Скляр помітив, що ще одна його підозрювана вже заходить до будинку. Чоловік поспішив їй назустріч. Він неодмінно хотів зафіксувати її реакцію, коли жінка побачить тіло. «Це багато що може сказати про людину». Проходячи повз убитого, мимоволі ковзнув по ньому поглядом. Скільки бачив таких тіл. Жодного разу за всю кар’єру не мав «висяків» у справах з убивством. Такі речі повинні каратися. І цього разу він теж неодмінно розкриє злочин. Єгор стиснув губи в рішучості й поспішив назустріч Ілоні Вітторіно.

У коридорі вже чувся звук її підборів. І навіть запах парфумів. Неймовірно приємний. Його колишня дівчина такі мала. Знав, що шалено дорогі. Першу стипендію витратив у свій час на ці парфуми. Ураз пригадалася радість дівчини. Вони розійшлися більше десяти років тому. А це чомусь і досі пам’яталося. Цікаво, як склалася її доля?

Єгор підійшов якраз вчасно, щоб спостерегти реакцію Ілони, коли вона побачила вбитого. Біля жертви працювали експерти, перевіряючи в буквальному сенсі кожен міліметр одягу та тіла. Для вузького коридору тут знаходилося забагато людей, від чого приміщення видавалося ще темнішим і меншим. Не врятувало ситуацію й увімкнене електричне світло.

– Процедура вивчення трупа на місці злочину досить складна, – пояснив Скляр, чим відволік жінку від картини, яка її нажахала, – спершу вивчають тіло так, як воно лежить, потім перевіряють, чи немає нічого під ним, уважно роздивляються одяг. – Ілона Вітторіно розгублено дивилася на слідака. Вона не знала його, та розуміла, що перед нею коп. Скляр тим часом продовжив:

– Обов’язково перевіряють шкірні покриви, нігті й усе, що можливо перевірити саме на місці злочину (для цього труп роздягають). Усе повністю фотографують. Неважливо, видається воно підозрілим чи ні. Раптом людину насправді вбили не тут. – Скляр уважно роздивлявся обличчя дружини вбитого. Він не просто так улаштував їй лекцію з криміналістики. – А можливо – тут, у цьому будинку, проте, скажімо, на кухні. А тіло чомусь перемістили сюди. Або ж причиною смерті в реальності є не кульові поранення, а вистрелили вже потім, аби збити поліцію з пантелику. Звісно, у даному випадку навряд чи виявиться якесь інсценування, та перевірити поліція мусить. Ну і розтин. Неодмінно буде проведений розтин.

Жінка вклякла і знову витріщилася на кров поряд із трупом та на людей, що обступили вбитого. Кожна зморщечка, тремтіння довгих чорних вій, бліде обличчя і наповнені сльозами очі Ілони Вітторіно говорили слідчому, що її горе справжнє.

– Не дивіться туди, – урешті-решт, промовив Скляр.

Ілона перевела на нього свій погляд, покірно опустила голову. Так, хоч Скляр і звик давно до процедури вивчення місця вбивства, однак розумів, що в ній мало приємного, особливо для того, хто все це бачить