Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

225
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 90
Перейти на сторінку:

1) Уран виділяє щось, що проникає навіть через товстий щільний картон.

2) Це «щось», подібно до світла, викликає потемніння фотопластини.

3) Це «щось» — не речовина, не газ[6].

Це — випромінювання.

4) Метал є перепоною для нього: в металі це випромінювання частково затримується — проходячи крізь його шар, воно слабшає. Тому там, де на його шляху був метал (наприклад, у формі мальтійського хреста) — фотопластина засвічена слабкіше, на неї потрапило менше світла.

Випромінювання з такими властивостями Бекерелю вже було відомо…

Так була відкрита


ПРИРОДНА РАДІОАКТИВНІСТЬ —

властивість важких атомів речовини розпадатись,

випускаючи при цьому рентгенівське проміння…


Рік 1898.

Іоахімов, Моравія[7].

У темному цеху робітники випарюють у величезних казанах розчин уранової руди, перемішують його грубими дерев'яними палюгами. Клубочиться пара. Як в пеклі.

Париж. Великі скляні бутлі — один за одним — обережно виймають з куп сіна, що вистилають підводу. В них — концентрована рідина з Іоахімова. Огорнені рогожею бутлі вивантажують у дворі хімічної лабораторії подружжя Кюрі.

Лабораторія ця — місце ще те! Належить вона Школі фізики й хімії міста Париж, і розташована на вузькій, темній і безлюдній вулиці, в самому її кінці, в тупику. Біля обшарпаного паркану помирає криве дерево. Шум міста сюди не долина, тут завжди повна тиша. У ряд стоять споруди, схожі на сараї — довгі, низькі, із запилюженими вікнами. Колись медичний факультет використовував це приміщення для анатомічних розтинів, але вже давно визнав його непридатним навіть для зберігання трупів.

Усередині — напівморок, світло ледь просочується крізь запилені вікна. Підлога — земляна, бугрувата, місцями вкрита шаром порепаного асфальту. Стіни побілені вапном, на одній — чорна класна дошка і кілька газових ріжків для освітлення. Ветхі кухонні столи, на них скляна апаратура різноманітних форм і видів, маленькі гострі вогники газових горілок. З крану падають краплі води. В кутку — стара залізна пічка з іржавою трубою. Холодно. Без примусу тут не став би працювати навіть звичайний робітник.

Але зате у цього сараю є колосальна перевага: на нього ніхто не зазіхає. І тому його віддали подружжю Кюрі — П'єру та Марії. І вони, натхненні своєю любов'ю до науки та своїм коханням, працюють тут щасливо з радіоактивними речовинами.

У цьому приміщенні Марія Кюрі-Склодовська шляхом хімічних операцій — надзвичайно довготривалих та трудомістких — видобула з іоахімовського концентрату дещо. Сталося


ВІДКРИТТЯ

НОВОГО І ДУЖЕ РАДІОАКТИВНОГО

ПРИРОДНОГО ХІМІЧНОГО ЕЛЕМЕНТУ — РАДІЮ.


1900 рік. Уражена шкіра. Це — перший у світі променевий опік.

Він невеликий, знаходиться на правому боці оголеного живота Анрі Бекереля. Здивований наслідками огляду, Бекерель опускає сорочку і жилет, мацає праву жилетну кишеньку — і дістає з неї малесеньку закорковану пробірку з порошком всередині. Етикетка вказує, що це — сполука радію. Бекерель вражено втупився у цей звичайнісінький на вигляд порошок… Ніби вперше його бачить…

Подумавши, бере свинцеву трубку зі стінками товщиною міліметрів п'ять, засовує пробірку в трубку і затискає свинцеві торці плоскогубцями. Цю капсулу він кладе в іншу — ліву — кишеню свого жилету. Дивиться на годинник. Робить запис у лабораторному журналі.

Пройшло 40 годин — виймає свинцеву трубку з радієм з жилетної кишені, піднімає жилет, сорочку, оголює живіт…

Справа — старий опік, він дуже повільно гоїться. А зліва на животі, де поряд була та сама пробірка з радієм — але обгорнена свинцем! — аніякісіньких наслідків цього небезпечного сусідства. Нормальна здорова шкіра.

Бекерель задоволено посміхається, занотовує наслідки огляду в лабораторний журнал, потирає руки — і сідає писати статтю про це важливе відкриття у «Доповіді Академії наук».


1903 рік. Біля найточніших ваг і калориметра (приладу, що вимірює кількість виділеної енергії) — П'єр Кюрі, високий худий чолов'яга в маленькому потріпаному береті, з сивиною в бороді, та його молодий співробітник Альбер Лаборд, що закінчує обрахунки в лабораторному журналі… Лаборд підіймає голову — його подиву нема меж!

ЛАБОРД: Виділяється шалена кількість тепла! Теплом зі зразка радію за одну годину —

1 ... 6 7 8 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"