Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Двічі графиня та двічі генерал 📚 - Українською

Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Двічі графиня та двічі генерал" автора Сергій Шарик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 179
Перейти на сторінку:

— Правильно, Софіє! У цьому-то і виявилася принадність маркізи! Вона не просто розважала Людовика, а змусила його самого брати участь у цих розвагах. Був створений інтимний театр, який вміщував трохи більше десяти глядачів, де король не тільки міг не дотримуватися етикету, а часто і сам залучався до гри. Головні ролі звичайно виконувала сама маркіза, і всі були захоплені її талантом. При дворі почали з’являтися письменники, художники, натуралісти, інші цікаві і талановиті гості — інтелектуальна еліта Франції. Таке суспільство розважало короля, він відкрив для себе нові грані життя. Людовик сам зайнявся витонченими мистецтвами, зробив Вольтера головним істориком Франції, під його керівництвом Дідро почав випускати французьку енциклопедію… А коли Помпадур набридла монарху як коханка, вона зняла розкішний маєток, де король почав приймати коханок, яких вибирала йому сама фаворитка. Коротше кажучи, Софіє, маркіза де Помпадур була коханкою, другом і порадником короля двадцять років.

— Так, цікава доля цієї жінки, — зітхнула Софія, — але мені б усе-таки хотілося мати коханого чоловіка, дітей.

— Я тобі розповіла про маркізу тільки для того, щоб ти могла зрозуміти, який вплив ми, жінки, можемо мати на чоловіків незалежно від рангу.

Софія помітила, що гувернантка зітхнула і глибоко замислилася.

— Мадемуазель Ніко, ви обіцяли розповісти про двох жінок.

— Так-так, — протяжно відповіла француженка, повертаючись у реальність. — Інша знаменита куртизанка ще жива і перебуває в зеніті слави. Це Софія-Августа-Фредеріка-Амалія Цербстська. На відміну від мадам Помпадур, яка мріяла стати фавориткою короля, ця німецька принцеса сама стала царицею й оточила себе фаворитами. Тепер це Катерина II, велика імператриця Росії. Прибувши в ту євразійську країну молодою дівчиною, вона відразу ж почала фліртувати при дворі. Народивши спадкоємця престолу зовсім не від свого чоловіка (майбутнього царя Петра III), вона змінювала коханців. І коли Петро зійшов на трон, легко позбавилася від нього, знову ж таки за допомогою коханців. Але і після цього Катерина не заспокоїлася. Знехтуваних фаворитів вона не просто віддаляла від двору, а щедро обдаровувала дворянськими званнями, маєтками і землями. Якою б не була розумною ця жінка, котру не полишала спрага кохання, вона залишалася жінкою. Лише мудрих фаворитів цариця залишає біля себе на тривалий час, і не тільки для пестощів, а й для порад з управління державою. Тому політика Росії часто змінюється залежно від смаків та поглядів її коханців. Мабуть, багато що ріднить маркізу де Помпадур і Катерину, тому що тепер при російському дворі почали з’являтися ті ж особи, що і при французькому: Вольтер, Дідро, Фальконе… Ось така історія.


Того ранку Софію розбудив Гатті. Пес забіг до кімнати і лизнув її в щоку своїм шорстким язиком. Очі у нього сьогодні були особливо сумні.

— Привіт, Гатті! — привітала його дівчина. — Ти часом не захворів? Не подобається мені твій настрій.

Пес у відповідь злегка заскиглив і притулився до руки дівчини.

— Ну добре, Гаттік. Зараз будемо робити тобі зачіску. Лягай на килимок.

Сенбернар слухняно ліг. Софія взяла щітку і почала старанно вичісувати йому шерсть. Собака мужньо терпів, навіть коли господиня робила йому боляче.

За сніданком дівчина розповіла матері про його дивну поведінку.

— Може, він нездужає, а може, щось передчуває. Тварини, на відміну від нас, дуже чутливі, — відповіла Марія, — та й мені сьогодні якось не по собі. Напевно, погода змінюватиметься.

Після сніданку мати і дочка перейшли до вітальні.

— Мамо, якій давньогрецькій легенді ти присвятиш сьогоднішню розповідь?

— Дівчинко моя! Зранку хотіла поговорити з тобою про що-небудь приємне, але передумала — якось тривожно на серці. Поговоримо сьогодні про те, про що рано чи пізно замислюється кожна людина: що чекає нас наприкінці життя або, правильніше сказати, після смерті.

— Мамо! Життя таке довге, і люди, напевно, так втомлюються від нього у старості, що смерть сприймається легко.

— Дурненька. Насправді життя пролітає дуже швидко, і що старша людина, тим швидше летить час, тим сильніше хочеться жити, більше встигнути зробити і для себе, і для інших, тим дужче хочеться, щоб життя продовжилося після смерті. Тому сьогодні поговоримо про бога Аїда, володаря підземного царства мертвих. Слухай.

Харон — перевізник душ померлих через ріки підземного царства в Мертве озеро до воріт Аїда. Річок кілька: Кокіт, Стікс, Ахерон. Для сплати за перевіз покійнику клали в рот монету — один обол, яку Харон забирав. Але він перевозив душі лише тих померлих, які знайшли спокій. Біля входу до брами лютий страж — триголовий пес Цербер. А суд над душами покійних вершить бог Мінос. Він-то й вирішує їх подальшу долю: кому у вогняний Флегетон (Пекло), якщо ти сильно нагрішив на землі; кому в річку забуття Лету, якщо ти не гідний, щоб про тебе пам’ятали; кому — в Елізій або Єлисейські поля (Рай), де у вічній радості перебувають душі праведників і героїв, гаючи час у прогулянках і розмовах.

Аїд — бог, володар царства мертвих, яке теж називається Аїдом. І хоча він олімпійське божество, але постійно перебуває під землею. Царює він разом із дружиною Персефоною. Послухай, як називає його Гомер: «Аїд — щедрий і гостинний, бо смертна доля не мине жодної людини; Аїд — багатий, бо власник незліченних людських душ і прихованих у землі скарбів». Аїду не приносять жертв, у нього немає нащадків, і навіть дружину він добув незаконним шляхом, викравши її, коли та збирала квіти на лузі. А Цербер невідступно стежить, щоб ніхто не повернувся назад.

— Яка страшна і цікава легенда! — вигукнула Софія. — Невже ніхто навіть не спробував повернутися?

— Чому ж? То давня мрія всіх людей, але обдурити владику цього царства і покинути царство мертвих вдалося тільки хитрунові Сізіфу. Але незабаром усе повернулося на круги своя, і тепер Сізіф у покарання змушений котити величезний камінь у гору. А камінь настільки важкий, що десь у другій половині шляху сили в Сізіфа вичерпуються, камінь скочується донизу, і все починається спочатку.

Ще Орфей був зачарував своїм співом та грою на лірі Аїда і Персефону, і вони погодилися повернути його кохану Еврідіку на землю. Але та змушена була відразу повернутися назад, бо щасливий

1 ... 6 7 8 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двічі графиня та двічі генерал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Двічі графиня та двічі генерал"