Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Вибрані твори в двох томах. Том I 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані твори в двох томах. Том I"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані твори в двох томах. Том I" автора Дмитро Васильович Ткач. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Дитячі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 118
Перейти на сторінку:

Валерик довго й мовчки дивився на нього, почуваючи, як гіркий жаль крає його серце. Далі сказав:

— Тату, я побіжу холодної водички пошукаю.

— Побіжи, Балерину, бо справді пити хочеться. Пилюка аж на зубах тріщить… Тільки не барись, швиденько збігай.

Але дарма Валерик сподівався, що воду можна дістати легко. На станції біля крана, який стирчав з червоної цегляної стіни, стояла юрба людей і лунав неймовірний лемент. Люди лаялись, кричали одне на одного, штовхалися — кожен хотів наточити у банку, у пляшку чи хоч у кухлик води. А вона бігла з жовтого мідного краника тонюсінькою цівочкою, такою тонюсінькою, як ниточка, і кожну мить здавалось, що ця прозора ниточка ось зараз перерветься зовсім.

Поштовхавшись трохи та подивившись, що тут робиться, Валерик виліз з натовпу і чкурнув подалі від станції. В одну вуличку пристанційного селища, в другу. Шукав водопровідну колонку чи двір з колодязем.

У дворах було глухо, ніби там усе повимирало. Чимало будівель було зруйновано. Виходить, що й тут уже побували фашистські літаки!..

Нарешті Валерик набрів на гурт людей, які щільним живим кільцем оточили колодязь з почорнілим від давності дерев'яним дашком. В середині цього кільця порядкував матрос у сорочці з синім смугастим коміром і в безкозирці, хвацько збитій на чорну веселу брову. Він роздавав людям воду, зачерпуючи її з відра здоровенним мідним кухлем.

— Тільки не лізьте одне на одного, як таргани! — покрикував він весело. — Не напирайте! Всім вистачить… Хазяйка тут добра. Каже: раз ти — матрос, твоє діло — вода, бери пий і людям роздавай. От я чесно й роздаю. Тільки не штовхайтесь, не напирайте!..

Тут він помітив Валерика, який стояв трохи осторонь в яскравому червоному галстуку і з цікавістю слухав, як матрос править теревені. Підкликав:

— Ей, піонере! Давай і твою посудину, наллю!

Валерика пропустили до колодязя. Адже — найменший серед інших, та й матроса не можна не послухати, якщо він тут завідує водою.

Моряк наповнив Валерикову пляшку, сказав:

— А тепер ще раз нап'юсь холоднячка та й баста… Бувайте здорові…

Він припав губами до вінця відра. Валерикові здавалось, що матрос навіть воду п'є якось по-особливому весело, ніби граючись. А напившись удосталь, крякнув з задоволенням, промовив:

— Ну от і все… Тепер без мене тут… Тільки щоб був морський порядочок! Чуєте?.. Ось ви… — показав він пальцем на якогось дідуся. — Ви будете старшим, папашо… Всім слухати папашу! Ясно?.. — вигукнув він і посунувся з натовпу.

Підійшовши до Валерика, моряк коротко запитав:

— На схід?

— Ага… — промимрив Валерик, а сам невідривно дивився на матроса цікавими, жадібними очима, бо йому ще ніколи в житті не доводилося бачити живих моряків, тільки в кіно та на малюнках.

— А мої паруси несуть мене на захід, старина. Своїх доганяю. Десь там, кажуть, на Дунаї і для мене путяща робота знайдеться… Ти з батьками чи з школою?

— З татком я… Він на вокзалі сидить.

— Ну, пішли… — І по-дружньому підштовхнув Валерика в плече. — А зовуть як?

— Валериком… Валерій Волков я… З Чернівців ми евакуюємось.

— Ясно, старина! — бадьорим голосом промовив матрос— А я — Аркадій Журавльов, водолаз за професією.

— Н-ну?! — здивовано і вражено округлив очі Валерик. — Невже водолаз? Справжній?..

— Найсправжнісінький!.. Був, браток, я і на Балтиці, і у Владивостоці, а тепер ось сказали: ще й на захід правуй. Ну що ж, правувати, так правувати, наше діло — служи трудовому народу!.. А ви ж з татом куди евакуюєтесь?

— Кажуть, що в Крим, — відповів Валерик.

— От де-де, а в Криму зроду не був, — відверто розповідав про себе Аркадій Журавльов. — А побувати хотілося б. Читав я, що там — рай земний. Кипариси, магнолії, гліцинії!.. Ну поживи, поживи в Криму, поки ми Гітлерові зуби повибиваємо, їж кримські лимони, персики всякі і бувай здоров!..

— Ти вже йдеш? — аж трохи злякався Валерик. Йому так хотілося ще побути з цим веселим балакучим моряком.

— Я — людина військова, — пояснив Журавльов. — Запізнюсь у частину — всиплють!

Він міцно потис Валерикові руку і застрибав через колії, метляючи чорним кльошем і зеленим речовим мішком за плечима.

А Валерик повернув до осокорів.

Ще здалеку побачив, що там щось діється. Ніхто не сидів на землі, а всі стояли, збившись в одну купу.

Батько теж тиснувся до всіх. А побачивши Валерика, кинув сердито:

— І де тебе носить так довго?

— Ледве воду знайшов. На, напийся…

Але батько не став пити, а знову почав уважно слухати. Говорив директор. Розповідав невеселі речі:

— Що ж я можу зробити?.. Ледве вламав начальство на один товарний. Поїдуть жінки з дітьми, старі та хворі… А решта?.. Ну, що ж, товариші, доведеться і далі йти пішки… Що я більше можу?..

У нього було страдницьке обличчя, нібито саме він винен у всьому. Навіть руки розвів безпорадно, мовляв, оце що хочете, те зі мною й робіть!..

Люди не розходились, не квапились в дорогу.

Ждали до вечора.

Ждали всю ніч.

Все ще надіялись на щось більше. А може ж, начальство розщедриться ще хоч на один вагон?

Але на ранок наступного дня директор школи приніс приголомшливу звістку: навіть обіцяного вагона не буде!

Жінок з дітьми, старих та хворих порозсовували по вагонах якогось випадкового ешелону. Він постояв на станції лише кілька хвилин і знову загуркотів у невідому далечінь. Адже затримуватись не можна. Так і дивись, з'являться фашистські літаки. Вони

1 ... 6 7 8 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори в двох томах. Том I», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані твори в двох томах. Том I"