Читати книгу - "Твори"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твори" автора Йоганн Вольфганг Гете. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 47
Перейти на сторінку:
їхніх характерів.

В трагедії постає перед нами Брюссель середини XVI ст., коли в Нідерландах розпочинався національно-визвольний рух проти іспанського панування, що поєднувався з ранньою буржуазною революцією. У відповідності з історичною дійсністю Гете показує, що основною рушійною силою цього руху виступали народні маси. Причому характерно, що готовність до рішучої боротьби з поневолювачами в його п'єсі виявляють передусім ремісники й солдати, тоді як заможні городяни обачливо вичікують слушного моменту й готові коритися грубому насильству. Аж ніяк не ідеалізуючи народ Нідерландів, Гете, однак, віддає йому свої симпатії і стверджує його право на мирний труд та вільний розвиток. Народові протистоїть мертвотний деспотизм Філіппа II з його бездушною воєнно-бюрократичною системою, духом нетерпимості й підозріливості, грубим нехтуванням історичними правами й національними традиціями краю. Завершеним втіленням цієї деспотичної системи виступає у творі герцог Альба, який прибуває в Нідерланди з великим військом, щоб навести в країні «лад», рівнозначний смерті. «Він спокійний, поважний і страшний», — писав М. Огарьов, характеризуючи образ Альби.

Образ головного героя трагедії, графа Егмонта, далеко відхиляється від історичного прототипу. Історичний Егмонт в час конфлікту з Альбою та страти був літньою людиною, Гете ж наділяє свого героя молодістю, красою, безпосередністю. Він поважає нідерландські звичаї та традиції і користується великою популярністю серед народу, який вбачає у ньому свого захисника. Однак до народного повстання Егмонт ставиться негативно, збудженим городянам він радить розійтися по домівках і покладатися на право та закон. Він виявляється недалекоглядним політиком і легко потрапляє в пастку герцога Альби. Однак Гете недалекоглядність і довірливість Егмонта трактує як «трагічну помилку» героя, зумовлену його відкритим характером, і тим самим прагне мого звеличити. Дуже істотний філософсько-етичний аспект цього образу, в якому Гете втілив свій ідеал «нормальної людини», у відповідь на всі умовляння про обережність гетівський Егмонт говорить: «Бути веселим, дивитися на речі легко, жити повним життям — у цьому моє щастя, і я не проміняю його на безпечність могильного склепу».

Трагедія «Егмонт» і за своїм стилем ще значною мірою близька до творів Гете штюрмерського періоду, зокрема до «Геца фон Берліхінгена». Переважній більшості її образів і сцен теж притаманна своєрідна реалістичність, яка надає їм життєвої повноти й пластичності. Але поряд з тим в трагедії даються взнаки й класицистичні тенденції зрілого Гете, досягаючи концентрованого вираження у фіналі, написаному в іншому стильовому ключі. Навіть Шіллер в рецензії на «Егмонта» зазначив, що фінал «… Із найправдивішої і найзворушливішої ситуації за допомогою якогось сальто-мортале переносить нас у світ опери, щоб ми побачили сон наяву». До того ж у патетичному передсмертному монолозі Егмонта надто багато класицистичної риторики, а образ Клерхен, енергійної і волелюбної дівчини-городянки, коханої героя, тут перетворюється в безплотну алегорію свободи. В цілому ж трагедія «Егмонт» є завершенням штюрмерського періоду творчості Гете й початком переходу до «веймарського класицизму», естетико-художньої системи, де на перший план виходять інші принципи художнього мислення і відображення дійсності.

Однак творчість Гете наступних періодів, еволюція його світогляду та естетико-художньої думки — це вже окрема широка тема, не пов'язана зі змістом цієї добірки.


Дмитро Наливайко


СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА


Все, що тільки можна було дізнатися про долю бідолашного Вертера, я ретельно зібрав і ось кладу перед вами, бо знаю, що ви мене віддаруєте вдячністю. Ви будете захоплюватись його вдачею й розумом, полюбите його і проллєте сльози співчуття над його долею.

Ти ж, юначе, коли потрапиш у таку скруту, як він, знаходь собі втіхи в його стражданнях, і хай тобі ця книжечка стане другом, якщо ти з своєї вини чи з вини примхливої долі не знайдеш ближчого приятеля.


Книга перша

4 травня 1771 року.

Який я радий, що виїхав! Милий друже, яке дивне людське серце! Покинути тебе, того, кого я так люблю, з ким був нерозлучний, і радіти! Але я знаю, ти пробачиш мені. Хіба ж доля не підтасувала все так, щоб моє чутливе серце не витримало? Сердешна Леонора! I все-таки я не винний! Що я міг удіяти? Сестра її розважала мене своїми примхливими чарами, а тим часом у її бідному серці росла пристрасть до мене, I все-таки, чи зовсім я невинний? Чи не давав я поживи її почуттям? Чи сам не втішався щирими виявами її натури, з яких ми часто сміялися, хоч сміятися й не було з чого? Чи я не… Та, що то за чоловік, який сам себе звинувачує! Милий друже, обіцяю тобі: я виправлюсь і не мучитиму себе, як завжди мучив, дрібними неприємностями, що їх нам посилає доля. Уживатиму світа, поки літа, а минуле хай іде в непам'ять. Певна річ, ти маєш рацію, мій любий, люди б менше страждали, якби — бозна, чому їх так створено, — не так ятрили свою пам'ять давно минулими прикрощами, замість того щоб спокійно жити собі теперішнім.

Будь ласка, перекажи моїй матері, що її доручення я слухняно виконаю і незабаром пришлю їй про це звістку. Я мав розмову з своєю тіткою і вважаю, що не така вже вона відьма, як її розмалювали в нас. Це весела, жвава, щирої вдачі жінка. Я передав їй материні скарги щодо затримки належної нам частки спадщини. Вона сказала свої причини, а також і умови, на яких ладна була б сплатити все, ба навіть і більше за те, на що ми сподівались. А втім, я не писатиму зараз про це, скажи лише моїй матері, що все буде гаразд. А я, мій любий, на цій дрібній справі знову переконався, що непорозуміння й упередження можуть накоїти в світі більше лиха, ніж підступ і злоба. Принаймні трапляються вони частіше.

А взагалі, я почуваю себе тут прегарно. Самотність у цій райській країні — як коштовний бальзам для мого серця, та ще й до того весна,

1 ... 6 7 8 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твори"