Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хрест на серці
Болді Вудс потягнувся по пляшку — і таки дістав її. Коли вже Болді хотів щось отримати… Втім, це зовсім інша історія. Вудс налив собі третю склянку, на палець вище, ніж дві попередні. Болді сьогодні давав поради, а рай ця варт своєї плати[7].
— На твоєму місці я був би королем, — упевнений тон Болді підтвердило порипування його кобури і дзвін острогів.
Веб Їгер посунув на потилицю крислатого солом'яного капелюха-стетсона, ще більше скуйовдивши світле волосся. Втім, чепуритися все одно не мало сенсу, і Веб вирішив взяти приклад зі свого винахідливого співрозмовника — налив і собі.
— Якщо чоловік одружився з королевою, то навряд чи він стане двійкою, — невдоволено виголосив Веб.
— Певно, що ні! — підтримав розмову досі спраглий і переповнений співчуття Болді, котрого явно не залишило байдужим порівняння справ сімейних із картярськими. — Ти король по праву. Я б на твоєму місці вимагав перездати карти. Їх тобі підтасували — ось що я тобі скажу, Вебе Їгер.
— Що? — у блакитних очах Веба зблиснув промінчик надії.
— Ти ж принц-консорт!
— Друже, охолонь! Давай без образ!
— Це титул, така карта, але взяток вона не бере, — пояснив Болді. — Послухай сюди, Вебе. Так у Європі називають деяких хлопців. Уяви, що ти, чи я, чи якийсь нідерландський герцог одружується з представницею королівської родини, яка рано чи пізно стає королевою. Думаєш, ти будеш королем? Дзуськи! Під час коронації твоє місце буде десь між старшим доглядачем королівських песиків і дев'ятим почесним охоронцем королівської опочивальні. Але ти з'являтимешся на світлинах, ну і тобі доведеться попрацювати над появою наступника престолу. Такий от розклад. Так, сер Веб, ви — принц-консорт, і на вашому місці я б улаштував міжцарів'я або габеас корпус[8], і я став би врешті королем, навіть якби мені довелося добряче перетасувати всю колоду.
На підтвердження серйозності своїх намірів Болді спорожнив склянку.
— Болді, — урочисто почав Веб, — ми з тобою роками випасаємо корів на одному пасовищі. Ми з дитинства ганяли по тих самих луках, торували ті самі стежки. З ким іще я міг би поділитися сімейними проблемами? Ти був об'їждчиком на ранчо Нопаліто, коли я одружився з Сантою МакАлістер. Я був старшим тоді, а хто я тепер? Я не вартий навіть вузла на мотузці, якою прив'язують коней до стовпа.
— Коли старий МакАлістер був королем товару Західного Техасу, — докинув Болді з диявольською лагідністю, — ти теж не пас задніх. На ранчо до твого слова дослухались.
— Так воно й було, — зізнався Веб, — доки старий не втямив, що я хочу загнуздати Санту. Тоді він відіслав мене на пасовище, якнайдалі від дівчини. Коли старого не стало, Санту почали називати «королевою». А я — просто головний над худобою, не більше й не менше. Вона заправляє всім, вона має справу з грошима, я навіть м'ясо молодого бичка не можу продати туристам без її відома. Санта — королева, а я — містер Ніхто.
— На твоєму місці я був би королем, — повторив Болді, затятий монархіст. — Коли чоловік одружується з королевою, він повинен коштувати стільки ж, як і вона, — приправлений — солений — сушений, на пасовищі й на прилавку. Чимало хлопців дивуються, що в Нопаліто ти не маєш права голосу. Я не хочу образити місіс Їгер — годі й шукати кращої панянки між Ріо-Гранде і наступним Різдвом, але чоловік має бути головою на своєму ранчо.
Виголене засмагле обличчя Їгера набуло ображеного і сумного вигляду. Цей вираз, у поєднанні зі скуйовдженим солом'яним волоссям і наївними блакитними очима, зробив ковбоя схожим на школяра, чиє місце в компанії захопив молодший, але дужчий хлопець. Проте майже двометровому мускулястому тілу, оздобленому револьверами, таке порівняння явно не пасувало.
— Як ти мене назвав, Болді? — запитав він. — Якого я сорту?
— Ти консорт, — виправив Болді, — принц-консорт. Це карта така, щось середнє між козирним валетом і трійкою.
Веб Їгер зітхнув і підняв із долівки ремінь від чохла до свого вінчестера.
— Сьогодні я повертаюсь на ранчо, — додав він неохоче, — вранці маю відіслати череду биків до Сан-Антоніо.
— Тоді їдьмо разом до Сухого Озера. В мене на стійбищі в Сан-Маркосі зібрали худобу і відбирають дволіток.
Приятелі осідлали коней і стали поволі віддалятися від маленького селища поблизу залізниці, до якого вранці завела їх спрага.
Біля Сухого Озера, перш ніж попрощатися, чоловіки притримали коней, щоб викурити по цигарці. Багато миль вони їхали в тиші, котру порушувало лише негучне постукування кінських копит по трав'яному килиму і черкіт дерев'яних стремен об колючки чагарників. Але в Техасі розмова рідко буває безперервною. Ні миля подоланого
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вождь червоношкірих (Збірник)», після закриття браузера.