Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Єдиним, що пов'язує той «макет», ту «програму» Вселенського розуму зі світом, де вона мала реалізуватися, була метрика часу, початком якої став відлік років від дня народження Ісуса Христа. Це на ній — метриці було зроблено основну «зарубку» — 1881 і названо її числом звірини.
Що ж до завуальованої форми писань… У стародавні часи мудрість цінували вище за золото. Так само, як дорогоцінний метал оберігали від марнотратника, так і справжні знання ховали від натовпу. Мабуть, це одна із причин, що всі окультні книги, і Біблія також, несуть у собі більше підтексту, ніж тексту. Їх ніби зорієнтовано на тих, хто не намагатиметься використати знання на шкоду іншим. Така була традиція. Але найголовніша причина «густої вуалі» — небажання Вселенського Розуму висвічувати свої плани перед смертними. Адже тоді з'явилися б бажаючі перешкодити тим жахливим, але, мабуть, потрібним епізодам історії.
Якщо пояснення на перші два запитання — суто гіпотетичні, то значення числа звірини можна осмислити з матеріалістиичних позицій. Справді, перехід «Батька-Сонця» з одного знаку Зодіака в інший пов'язаний з великими змінами у його впливі на «Матір-Землю»: це і гравітація, і вібрації, і радіації, і магнетизм, і ще багато знаного й незнаного. 1881 року почався новий підцикл сонячної сили, який за своєю природою повністю відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років. Його вібрації стають інтенсивнішими; вся людська природа настроєна у вищому її ключі. Так само, як звичайний знак Зодіаку визначає характер, ментальність і зрештою долю людини, так і сонячні підцикли (2160 років) визначають особливості всієї людської раси (цивілізації). На небесному годиннику позначено піднесення й падіння націй, імперій і сімей у повній відповідності із впливом Сонця і планет на Землю. З переходом Сонця з одного знаку в інший змінюється й сама полярність планети.
Напевне, Зодіак Сонця й земний Зодіак — не те саме.
Що ж являє собою підцикл Водолія, в якому опинилося людство, починаючи з 1881 року? Це знак чоловічий, позитивний; за характеристикою він інтелектуальний, науковий, філософський, артистичний, інтуїтивний і метафізичний. Це і спричинило боротьбу елементів, невпевненість, розгубленість. І це триватиме доти, доки елементи попереднього не будуть зовсім витиснені новими.
На жаль, зміна сонячних підциклів збіглася (а, може, це й не збіг) із лихою подією «найтемнішим, найнепрогляднішим за всю історію людства затемненням Сонця» (в ізотеричному плані, за Нострадамусом), або ж, що те саме, з наближенням похмурого орба і його густої тіні, яка вкрила Землю. Люди окультного вчення знають, що з центру астральних областей «першого братерства» (що в самому орбі) формується і потім проектується на «друге братерство» (вже земне) дух олжі, крутійства, грабіжництва, вбивства й лицемірства. Це живить ідейно й енергетично темні сутності (зерси) земного світу. Психічний вплив орба поширюється в «інтелектуальні вихори» раси, де його еменації нишком, хитро і підступно отруюють сам простір, який складає генетичний план життя людини. Звідти невидимий чорно-окультний струмінь проникає в самі внутрішні «складки» людського духу і набуває такої влади над душею, що навіть у найглибших, найпотаємніших куточках суто людського (безкорисливого, чистого) серця з'являється липка гидота егоїзму (для себе). Вплив чорного саталіта легко простежується, якщо порівняти звірячу несамовитість перших лицарів революції і руйнування під їхнім впливом всього людського в людині й суспільстві.
З приходом у цей світ «зерсів» з'являється такий дивовижний феномен, як «брат на брата», «син на батька» і зрештою — «українець на українця».
Якщо подумки накреслити криву звірств, що їх було завдано людині й народам, від Леніна до Горбачова, то вона, починаючи зі смерті Сталіна, різко падає. Що далі від фатального 1881 року правитель з'являвся на світ, то менше крові було на його совісті.
Якщо порівняти людей тієї доби, котрі мали «образ звірини» — партійний квиток, і сучасну нам молодь, то можна помітити дивну, не властиву вікові особливість — більшість старих людей, коли йдеться про марксистські принципи, стають не просто непримиренними, а несамовито агресивними. Кожен із таких немовби означений сатаною. Сказати, що їх перевиховано — нічого не сказати. Їх «відштамповано» облудними словесами, в них підмінено саму сутність людини якоюсь іншою.
14. Та повернемося знову до «Об'явлень…». У главі 18 «Загибель Вавилону» пишеться: «Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба і що владу велику він мав. І земля світилася від слави його.
І він гучним голосом кликнув, говорячи:
«Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних. Бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його.»З падінням Москви, як столиці більшовицької імперії, всі структури, що доти були зорієнтовані тільки на виконання її команд, стали начебто безпритульними. Люди, що очолювали їх (всі вони мали знамена ймення звірини — партійні квитки), відчувши повну безконтрольність, заходилися грабувати все, що потрапляло під руку, — гроші, заводи, кораблі, споруди. Все! Навряд чи варто пояснювати значення таких метафор, як «оселя демонів», «сховище усякому духові нечистому», «сховище усіх птахів нечистих та ненавидник» (тобто падальників).
15. За всю історію людства було два найбільших пограбування: перше, коли владу захопила звірина 1917 року: у людей — спочатку багатих, а потім і у всіх інших, було віднято практично все. І 1990-го, коли звірина розпалася на складові: тепер уже сховавшись за виготовлене ними ж пугало «демократи» і лукавством та підступом спрямувавши на те пугало гнів пограбованих.
«4 І почув я інший голос із неба, який говорив: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не стали ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи-бо його досягли аж до неба і Бог згадав про неправду
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко», після закриття браузера.