Читати книгу - "Блискавична для ельфа, Марита Полл"

— Ах, ти мерзотниця! - пролунав звук ляпаса. 

Араторн не міг стояти і далі слухати. Він відчинив двері і увійшов до вітальні. 

— Що тут відбувається? 

— Мій лурд, - схилилася Ланейна. 

Араторн глянув на Татію, вона стояла біля каміна у легкій фіалковій сукні. Вбрання підкреслювало фігуру, але не було зухвалим. І дуже йшов дівчині. 

— Хто пошив цю сукню? - кивнув на Татію він. 

— Я, мій лурд. – схилилась у низькому поклоні помічниця Ланейни, яку та вдарила. 

— Лонейно, я скасовую своє замовлення. Я оплачую все, що вже обрала лура Татія. Але у твоїх послугах більше немає потреби. Можеш іти. 

— Але мій лурд. - чоловік гнівно на неї подивився. — Так, мій лурд. Живо на вихід. – кинула вона помічницям. 

— Ця дівчина залишається. - кивнув на одну з помічниць. 

— Лейло, ти йдеш? - Запитала Ланейна в іншої помічниці. 

— Я залишусь із сестрою, моя пані. 

Лонейна кивнула і зникла за дверима. 

— Як тебе звати? – звернувся Араторн до помічниці Ланейни. 

— Лейра, мій лурд. А це моя сестра Лейла. 

— Що вам потрібно, щоб встигнути до відбору, приготувати гардероб для лури Татії? 

— Приміщення, де ми зможемо шити, тканини… 

— Напишіть список. Надвечір ви отримаєте все необхідне. Мірки зняли? – перебив Араторн дівчину. 

— Так, мій лурд. 

— Чудово. З цього дня ви більше не працюєте на Ланейну. Відтепер вашою пані буде лура Татія. 

Араторн перевів погляд на Татію. Дівчина подивилася на нього з вдячністю.

ТАНЯ

Я стояла і дивилася, ляскаючи віями, на розлючену Ланейну. Вона вичитувала свою помічницю за те, що вона показала мені фіалкове плаття. Як тільки я побачила це вбрання, моє серце підскочило в грудях. Це воно! Моє! Адже знаєте як іноді буває, побачиш річ і розумієш, ось воно те саме. 

Друга помічниця допомогла мені надіти сукню. Я пройшлася вітальнею. Так, воно точно пошите для мене. Зупинилася біля каміна в той момент, коли пролунав звук ляпаса. В цей момент повернувся Араторн. 

— Що тут відбувається? – спитав він. — Я скасовую своє замовлення. 

Після того, як Ланейна пішла, чоловік порадував і помічниць і мене, призначивши дівчат моїми служницями. Потім покликав свого слугу, і звелівши дівчатам приготувати мою кімнату, наказав їм залишити нас. 

— Тобі йде ця сукня. Під колір твоїх очей. 

— Дякую. – прошепотіла я. 

— Ланейна пропонувала щось не те? – спитав він. 

Мій погляд зачепився за сукню, яку ельфійка наполягала приміряти. Підчепила його одним пальцем і простягла Араторну. Він узяв, розправив, і здивовано глянув на мене. 

— Вона хотіла, щоби ти в цьому ходила? 

Я кивнула. 

— У таких сукнях ходять лури, тільки після весілля і тільки перед чоловіком. Якби ти з'явилася в ньому в палаці, тебе прийняли б... 

Він недоговорив, але й так було зрозуміло за кого б мене прийняли. За дівчину легкої поведінки. 

— Не знаю, чим я викликала в неї таке ставлення. 

— Я знаю. Мав необережність провести з нею ніч. Тепер вона намагається затягнути мене у свої тенета, але нічого не виходить. 

— Не здійснена фаворитка? Тепер зрозуміло. Невідомо лише, причому тут я. Я не твоя коханка, не наречена та не дружина. 

— Це легко виправити. - чоловік підійшов до мене і обійнявши за талію притягнув до себе. 

— Араторне, я не збираюся бути твоєю коханкою. І взагалі бути чиєюсь коханкою. Ця доля не для мене. 

— А хіба я пропоную щось таке? Така дівчина, як ти, гідна більшого, ніж роль фаворитки. 

— Араторн ... - але я не встигла щось сказати.