Читати книгу - "Хижа"

Проте цього разу, вислухавши історію, Міссі не промовила й слова. Натомість вона швидко обернулася й пішла до мікроавтобуса, наче промовляючи: «Усе. Вирушаймо!».

Родина зробила невеличку зупинку в Гуд Рівер, діставшись Ля-Гранде невдовзі по обіді. Вони з’їхали з траси I-84, опинилися на Валлова-Лейк і попрямували до містечка Джозеф, кінцевого пункту призначення, до якого залишилося сімдесят дві милі. Озеро й кемпінг були лише за кілька миль від Джозефа. Невдовзі обрали місце й почали швидко облаштовуватися — не зовсім так, як цього хотіла б Нен, зате практично.

Перша вечеря на природі була родинною традицією Філліпсів — яловичина, маринована в особливому соусі «Анкл Джо». На десерт — шоколадні тістечка, які Нен спекла напередодні, та ванільне морозиво, що зберегло свій вигляд завдяки сухому льоду.

Увечері, коли сидів у колі трьох дітей, що безупинно сміялися, споглядаючи одну з найдивовижніших вистав природи, Мак відчув, як його серце несподівано переповнюється радістю. Діамантовий захід сонця вигравав безліччю кольорів і надавав дивовижної форми кільком хмаринам, що претендували на головну роль у цій виставі. Цієї миті йому спало на думку, що він був багатою людиною в усіх сферах життя, які насправді мали значення.

Тільки-но прибрали посуд після вечері, як землю вкрили сутінки. Олені — місцеві мешканці, що іноді стають на заваді туристам, — вирушили туди, де зазвичай відпочивають. Їхній спокій порушили нічні розбишаки: єноти, білки, бурундуки, які гуртом шукали який-небудь відкритий пакет із їжею. Мак із дітьми добре це знав із попередніх подорожей. Колись першої ж ночі на цьому місці вони позбавилися чотирьох десятків пачок хрумких рисових паличок, коробки шоколаду та всіх коржиків із горіховим маслом.

Поки ще трохи було видно, четвірка вирішила прогулятися подалі від вогнищ табору, знайти якесь тихе й темне місце, де вони змогли б лягти на траву та зачудовано вдивлятися в Чумацький Шлях, такий незвичайний і яскравий, коли поруч немає міських ліхтарів. Мак міг годинами лежати та спостерігати за нічним небом. Він усвідомлював себе крихітною, але самодостатньою частинкою Всесвіту. З усіх місць, де можна було пережити Божу присутність, саме тут, на природі під зоряним небом, найбільше відчувалася велич Творця. Мак уже майже чув, як творіння підносило пісню хвали й поклоніння Всемогутньому, і в своєму непокірному серці він приєднувався до цього співу, як тільки міг.

Коли вони повернулися до табору й владнали деякі справи, Мак допоміг дітям зручно вмоститися у спальних мішках, де вони почувалися в цілковитій безпеці. Він коротко помолився з Джошем, потім — із Кейт. Коли черга дійшла до Міссі, дівчинці захотілося спочатку поговорити.

— Тату, як саме вона померла? — Мак не одразу зрозумів, про що йдеться, але за мить здогадався, що Міссі, напевно, усе ще роздумує про принцесу племені малтнома.

— Люба, їй не потрібно було помирати. Вона сама вирішила померти, щоб врятувати своє плем’я й принести йому видужання від хвороби.

На мить запанувала тиша, але Мак знав, що в нічній темряві вже формулювалося наступне запитання.

— Таке справді сталося? — цього разу запитання пролунало від Кейт, яку, напевно, теж зацікавила розмова.

— Що саме?

— Чи насправді принцеса колись померла? Це реальна історія?

— Я не знаю, Кейт. Це легенда, з якої ми інколи можемо мати науку, — відповів Мак, ретельно обміркувавши свою відповідь.

— Отже, такого ніколи не було? — запитала Міссі.

— Можливо, було. Інколи легенди народжуються з реальних подій, які справді відбулися, — сказав Мак, і знову запанувала тиша.

— Тоді історія про смерть Ісуса — це також легенда? — у повітрі було чутно, як коліщатка логіки крутяться в голові Кейт.

— Ні, це справжня історія. Знаєш, мені здається, що історія про індіанську принцесу теж правдива.

Мак почекав, доки дівчата впорядкують свої думки. Наступне запитання було від Міссі:

Великий Дух — це ще одне ім’я Бога, батька Ісуса?

Мак усміхнувся в темряві. Виявляється, вечірні молитви Нен із дітьми давали результат.

— Припускаю, що так. Це гарне ім’я для Бога, оскільки Він — Дух, до того ж Великий.

— Чому ж тоді Він здається таким жорстоким?

— Що ти маєш на увазі, Міссі? — Мак зрозумів, що останнє питання хвилювало дітей найбільше.

— Великий Дух змусив принцесу зістрибнути зі скелі, а Ісуса — померти на хресті. Мені здається, що це дуже жорстоко.

Мак був спантеличений. Він навіть не знав, що сказати. У свої шість із половиною років Міссі ставила запитання, на які дорослі не можуть дати відповідь упродовж століть.

— Доню, Ісус знав, що його батько зовсім не жорстокий, а люблячий. Бог не примушував свого сина помирати. Ісус вирішив зробити це добровільно, тому що був сповнений любові до тебе, мене та кожної людини в цьому світі. Він урятував нас від наших хвороб так, як це зробила індіанська принцеса.

Цього разу тиша запанувала надовго. Мак вже навіть подумав, що діти заснули. Однак, коли він хотів уже нахилитися й поцілувати їх на ніч, із помітним тремтінням пролунав тонесенький голос:

— Тату?

— Так, доню?

— А мені колись теж доведеться стрибати зі скелі?

Серце Мака ледь не зупинилося, коли він зрозумів, до чого була вся розмова. Він обійняв свою маленьку та притиснув її до себе. Хрипкішим, ніж завжди, голосом він відповів:

— Ні, люба. Я ніколи не проситиму тебе зістрибнути зі скелі. Ніколи!

— А Бог колись може це зробити?

— Ні, Міссі. Він також ніколи тебе про це не проситиме.

Дівчинка щільніше притулилася до тата.

— Добре. Будь поруч. На добраніч, тату. Я люблю тебе.

Міссі вислизнула, поринувши незабаром у світ добрих і солодких снів.

За кілька хвилин Мак поклав її у спальний мішок.

— Усе добре, Кейт? — пошепки запитав він, цілуючи іншу доньку на ніч.

— Авжеж, — так само пошепки пролунала відповідь.

— Тату?

— Що, люба?

— Міссі ставить серйозні запитання, правда?

— Саме так. Вона особлива, як і ти, хоча ти вже не така маленька. А тепер — спати. Нас чекає насичений день. Солодких тобі снів.

— Тобі теж. Дуже тебе люблю.

— Я також тебе люблю, всім серцем. На добраніч.

Дорогою Мак застібнув блискавку на причепі, висякався та змахнув сльозину зі щоки. Подумки подякувавши Богу, він пішов варити каву.

3. ПЕРЕЛАМНИЙ МОМЕНТ

Спілкування з дітьми зцілює душу.

Федір Достоєвський

Національний парк озера Валлова та його околиці часто називають маленькою Швейцарією Америки. Дикі масивні гори, що сягають майже десяти тисяч футів, поміж них ховаються незліченні долини зі струмками, туристичними стежками й полонинами, сповненими ароматів диких квітів.