Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

(Засідання Центрального комітету 15 вересня 1850 року)

Фрідріх Енгельс про те, чим обернеться для людства прийдешня світова війна:

«Лише один результат абсолютно безсумнівний: загальне виснаження і створення умов для остаточної перемоги робітничого класу.»

(15 грудня 1887 року)

1914 року довгоочікувана світова війна нарешті вибухнула. Ленін спочатку радів: все відбувається за планом — так, як передбачили Маркс і Енгельс.

Однак війна затягнулася, і «остаточної перемоги робітничого класу» не було видно. Ленін не занепадав духом: раптом трапиться ще одна така війна, тобто Друга світова. Ось у результаті Другої світової і наступить Світова революція. У вересні 1916 року Ленін склав «Військову програму пролетарської революції»:

«Людство переживе — на крайній випадок — другу імперіалістичну війну, якщо революція не виросте з цієї війни».

Сам Ленін утратив надію на те, що революція відбудеться за його життя. 9 січня 1917 року, перебуваючи в тихій, спокійній і ситій Швейцарії, він заявив:

«Ми, люди старшого віку, можливо, не доживемо до вирішальних битв цієї прийдешньої революції».

На щастя Леніна і нещастя народів нашої країни, революція відбулася наступного місяця, причому там, де її ніхто, включно з Леніним, не очікував, — у Росії.

Отже, Перша світова війна все-таки забезпечила частковий результат — перемогу комуністів на одній шостій частині суші. Залишалося дочекатися Другої світової війни.

Йосип Сталін:

«Назріває нова імперіалістична війна... Вона, напевно, завершить революцію і поставить під питання саме існування капіталізму в низці країн».

(26 січня 1934 р. Звітна доповідь XVII з’їзду партії про роботу ЦК ВКП(б))

«Перша світова імперіалістична війна дала перемогу революції в одній із найбільших країн... Друга світова імперіалістична війна може привести також до перемоги революції в одній або декількох країнах».

(10 березня 1939 р. Звітна доповідь XVIII з’їзду партії про роботу ЦК ВКП(б))

Це з надією сказано за неповні півроку до першого пострілу Другої світової війни.

Цього самого року вийшов новий польовий статут Червоної Армії ПУ-39:

«Якщо ворог нав’яже нам війну, Робітничо-селянська Червона Армія буде найбільш нападницькою з усіх армій, що коли-небудь нападали. Війну ми будемо вести наступально, з найрішучішою метою повного розгрому супротивника на його ж території».

Тут використано фіговий листочок: «якщо ворог нав’яже».

Ми з нетерпінням і надією чекаємо на війну, яка звільнить пролетарів капіталістичних країн від рабства, але не ми цю нам же бажану війну розпочнемо. Її нав’язують нам.

Однак далі — відкритим текстом: Червона Армія буде найбільш нападницькою з усіх, що коли-небудь нападали. Отже, Червона Армія перевершить усіх агресорів історії, затьмарить славу великих завойовників: Атілли, Чингіз-Хана, Батия, Тамерлана, Бонапарта.

2

Найбільш нападницьким товариш Сталін стати не встиг. Довелося відбиватися від самого нападника, який випередив на кілька тижнів, а, можливо, що й на кілька днів, якщо не на день.

Друга світова війна зруйнувала всі комуністичні теорії.

Згідно з писаннями Маркса-Леніна-Троцького, кляті буржуїни мали воювати проти комунізму лише тому, що влада пролетарів у одній країні буде прикладом для пролетарів усіх інших країн. От як ви будете щасливо жити, якщо скинете за нашим прикладом проклятих буржуїв!

Проте жодні буржуї на Радянський Союз нападати не стали. Навпаки, США і Великобританія усіма силами рятували Сталіна, який потрапив у біду.

А напали на Радянський Союз не капіталісти, а соціалісти. Війна на Європейському континенті розгорнулася між двома першими у світі соціалістичними державами — Радянським Союзом і Німеччиною. Логічно було б цю війну називати Першою соціалістичною.

Друга світова війна відгриміла, проте сподівань, які на неї покладав товариш Сталін й інші товариші, не виправдала. Поставити всю Європу на наш шлях розвитку не вдалося. Що ж далі?

Далі залишалося готуватися до Третьої світової війни. При цьому, зрозуміло, не беручи на себе відповідальності за її початок, прикриваючись тим же самим листочком: якщо вороги війну нав’яжуть, то нарешті довгоочікувана Світова революція вибухне й переможе.

3

1951 року Інститут філософії АН СРСР опублікував підручник «Історичний матеріалізм».

Книга вбивала з маху самим лише складом авторів. Тобто не складом, а його відсутністю. Імена були приховані. Сказано було просто й лаконічно — автори.

Повідомлялося лише, що створено цю працю «за загальною редакцією члена-кореспондента АН СРСР Ф. В. Константинова».

Про Федора Васильовича Константинова відомо, що був він улюбленим філософом товариша Сталіна. Після Сталіна він став улюбленим філософом товаришів Хрущова, Брежнєва, Андропова. Був він Героєм соціалістичної праці, доктором філософських наук, професором, академіком АН СРСР, кандидатом у члени ЦК КПРС, з 1955 року — завідувачем Відділу агітації та пропаганди ЦК КПРС.

1951 року підручник цей не міг вийти у світ без дозволу і схвалення Сталіна. Найстрашніші покарання в ті часи чекали на того, хто припустився найдрібнішого промаху в ідеологічних сутичках. 1951 року відступи в питаннях марксистсько-ленінської філософії прирівнювали до втечі. Конвой стріляв без попередження.

Усім, хто стверджує, що Сталін нібито відмовився від ідеї Світової революції, наполегливо рекомендую читати перед сном «Історичний матеріалізм». Головна думка підручника — Світова революція неминуча, Жовтнева революція — початок Світової революції.

Далі — вже звичний фіговий листочок: якщо вороги розпочнуть Третю світову війну, тоді ж таки їм і настане кінець, тут-таки пролетарі повстануть і переможуть у всесвітньому масштабі.

«Якщо імперіалісти зважаться на безумство і спробують розв’язати нову світову війну, то їх авантюра призведе до краху всієї системи світового капіталізму. Це твердження випливає з історичного досвіду першої і другої світових воєн. Перша світова війна скінчилася перемогою соціалістичної революції в Росії. Друга світова війна призвела до відколу від капіталізму цілої низки країн у Європі та Азії».

«Лише зі зникненням імперіалістичних держав зникнуть спроби військових інтервенцій і пов’язані із цим спроби реставрації капіталізму. А капіталістичне оточення зникне лише внаслідок соціалістичної революції в усіх провідних капіталістичних країнах».

«Жовтнева соціалістична революція є не лише революцією у національних межах, вона за своїм характером є інтернаціональною революцією, частиною Світової пролетарської революції. Саме з перемогою радянської революції настала епоха Світової пролетарської революції. Жовтнева соціалістична революція відкрила епоху пролетарських революцій у країнах капіталізму, вона відкрила епоху колоніальних антиімперіалістичних революцій, які є частиною Світової пролетарської революції».

«Жовтнева революція стала початком Світової пролетарської революції і базою для її розвитку».

4

Сталін слів на