Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Він спочатку довго і пильно дивився на мене поглядом виносячи вирок.  Дивився, щоб побачити, як я спочатку губилася, відчуваючи його хватку, а потім різко запанікувала і запізніло стала вириватися.   

- Прошу, - намагаючись достукатися до його серця прокричала я, поки чоловік тягнув мене за руку за собою. На той момент я тільки й встигала думати про те, як би швидше перебирати ногами й, нарешті, перестати наступати на ці чортові граблі, щоб зайвий раз не спотикатися і не чіплятися за його тіло, в надії встояти.   

- Тобі ніхто не дозволяв відкривати свій рот! - Я не розуміла його настрою і тим більше не знала, що послужило приводом для того, щоб дозволяти собі таку агресію в мою сторону. Ну так, припустимо, і тільки припустимо, я вдарила його по голові мильницею.... Ну, він же занадто жваво бігав по лісі, значить не все було так погано?   

- А ти, значить вирішив, що мені треба твій дозвіл, придурок?! - Я почала благати. Мізки явно від усього цього стресу лягли відпочити. Що я робила? Потрібно було закрити рот і мовчки крокувати за ним. Але ні, я ж горда птиця, мати його, чого не нарватися на смачний запотиличник долі?   

- Я вирішив, що хочу трахнути тебе в будинку або ти віддаєш перевагу тут? - Він так різко загальмував, що я не відразу зорієнтувалася і врізалася зі всієї сили в нього.   

- Що ти вирішив?! - До мене нарешті дійшов зміст його слів. Він з усією серйозністю розраховував на милий інтим, після всього, що сталося?   

- Що тебе трахну тебе так, як ти того заслуговуєш! Пози описати? - Почувши погано приховану злість і роздратування, я все-таки підняла на нього очі й, якщо чесно, то я розраховувала побачити там хоча б тінь посмішки. Але ж ні, цей придурок говорив цілком серйозно!   

- Ну якщо ти мені все-таки даєш вибір... - трохи помовчавши, я все-таки зібрала всю свою волю в кулак, - то хрін тобі, зрозумів?! Хочеш когось трахнути, тому знайди собі до ладу таку ж дику тварину, як ти сам та розважайтеся! Романтику собі там влаштовуйте! - Мене несло, я молола все що приходило в мою голову. Господи, що я витворяла? Мій співрозмовник явно не був налаштований на такі душевні бесіди й не сприймав це все з такою легкістю, з якою це злітало з мого язика.   

- Брудна повія якраз мені до ладу, так що закрий рот і перебирай ногами! - Це кого він назвав повією?!  

Мої думки були перервані тим, що мене знову почали тягнути за собою як неслухняну ляльку, а я, напевно, для нього так і виглядала, тряслась невлад і постійно упиралася ногами, намагаючись загальмувати наш рух. Не варто було мене так називати, ох, не варто! В черговий раз впершись ногами, я почала пригальмовувати свого психа і, вловивши момент, вдарила йому ногою в коліно ззаду.    

- Сука!  - Хлопець завив, впав на підлогу, і я змогла вирвати свою руку з його лещат.  

- Виродок!  - Господи, Олівія, ну коли ти встигла переглянути бойовиків? 

Скорчивши з себе борця за справедливість і, звичайно, через особисту образу, я хотіла врізати йому з ноги по найчутливіших частинах тіла, поки він корчився на землі. Чи то я довго міркувала, чи то занадто самозабутньо приміряла костюм супергероя, але я встигла тільки підняти ногу і навіть не змогла нормально замахнутися, як ...Він різко перехопив мою ногу і з силою смикнув на себе.  Я приземлилася на землю прямо поруч з хлопцем, практично уткнувшись носом в його тіло.  

Тепер ви знаєте все про те, як руйнувалися мої мрії!  Ще секунду тому я вибирала собі прізвисько супержінки, а зараз я вже була підім'ята під величезного і злого мужика, який явно не камінці збирався зі мною тут збирати.  

- Ну що ж, якщо ти віддаєш перевагу робити це тут, то я не проти, - я не встигла зрозуміти, що відбувалося, як почула тріск тканини й відчула немов мене полоснули розпеченим залізом по оголеній шкірі.  

Господи, він і справді збирався робити це тут?  В багнюці, під проливним дощем?  Схоже, його відповідь була позитивною, оскільки мої трусики розірвали на дрібні клаптики...