Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 158
Перейти на сторінку:
3.

— Я не спатиму з тобою, навіть не мрій про це, — стягуючи шкіряну куртку, квапливо випалила я. Навряд чи спрацює, але спробувати варто.

— Отак зацідила мені в лоб? Без попередньої підготовки й не пом’якшивши удару? — насупився він. — Ти не дала мені жодного шансу, Бесс!

— Тож ти визнаєш, що весь цей цирк заради прощального сексу?

Якось дуже просто. І легко. Втім, Соретті, мабуть, сподівався на неписане правило: попередив — отже, позбувся претензій в майбутньому. Присяжні на таке виправдання не поведуться. Як і я.

Ображено підібгавши губи, Тоні встромив два пальці в беззахисну під його натиском серцевину томата, який від розпачу плюнув пунсовим соком на сорочку. А я напружено ковтнула слину. Він міг би скористатись ножем. Міг би задіяти будь-що, тільки не свої кляті руки. Навіщо ж так безжально і… еротично.

Тримаючи, на мою думку, безпечну відстань між нами, я ніяк не коментувала його знущання з продуктів. Напевне, мала б, але вирішила почекати та подивитись, що ще встругне бос. Якого біса він взагалі зачепився на кухні? Чому готує? Що сталося? Це пов’язано зі мною чи в нього ліричний настрій, ось і все? Занадто багато питань, і відповіді поки я не мала на жодне.

Будь-яка домогосподарка вже збожеволіла б через пляму, узялася присипати її сіллю або своєю особистою секретною зброєю проти забруднень, чи відчайдушно матюкалась б як я; а Тоні просто гмикнув і розстебнув двійко верхніх ґудзиків, не пов’язаних з томатним соком взагалі ніяк. Зі мною — можливо.

Тепер я бачила темні завитки в нього на грудях, — ніби за ранковою появою білявки без трусів — і вона не перша, кого я зустрічала, — не здогадалась, що він давно вже досяг статевої зрілості, — і срібний ланцюжок з Дівою Марією. Я ніколи не питала, але вона безперечно пов’язана з чимось чи кимось пам’ятним для нього. Він міг би обвішатись золотом і платиною, як новорічна ялинка чи справжній репер, тож справа була точно не в грошах.

— Твої припущення зачіпають мене за живе, Лізбет.

Якби не карі очі, що світилися диявольським лукавством, може, я б ще повірила його ображеному тону, та Тоні слід взяти пару уроків на Бродвеї, бо з переконливістю в нього не дуже. Принаймні, зараз.

— Та невже? Я швендяла перед твоїм батьком у самісінькій білизні, за це ти вирішив позбутись мене. Все логічно. Для цього не потрібно бути генієм.

— Так, швендяла, — погодився бос, — та як з цього народився висновок, що я спокушаю тебе в режимі реального часу?

Бо ти секс-машина, дорогенький, й мета усього твого життя — залізти в кожні труси, що трапляються на твоєму шляху.

— Жартуєш? — здивувалась я. — Всім відомо, що ти позбуваєшся покоївок двома способами: через скандал або через ліжко.

— То я у вас проблемний клієнт? — реготнув він.

Та ти Кевін Макалістер усіх покоївок Мангеттену, любий!

— А ти себе вважаєш янголом небесним? — форкнула я.

Соретті вдавано жахнувся, не припиняючи мучити томат. Тепер настала черга ножа: сталевим метеликом його лезо шпарко пурхало над соковитою м’якоттю, перетворюючи її на пюре. А Тоні, виявляється, вміє не тільки бюстгальтер зі швидкістю світла розстібати.

Нізащо не подумала б, що він вміє готувати й доволі вправно це робить. Так, він син власника трьох ресторанів, а той починав хлопчиком на побігеньках у звичайній піцерії, але це ще нічого не означає: нащадкам співаків не передається у спадок ангельський голос, акторів — здатність майстерно перевтілюватися в інших людей, фінансистів — бачити світ у вигляді відсотків та нулів. Схоже, рано я поставила хрест на цьому шибайголові. Хоча вміти блискавично шаткувати продукти та випестувати смаки готової страви так, щоб за неї можна було вмерти, — різні рибки, нехай і з одного ставка.

— Якщо я й справді планував скінчити сьогоднішний день з тобою в ліжко, оце, — Тоні зробив коло кінчиком ножа в повітрі, вказуючи на мій одяг, — мене анітрохи не збуджує.

Опустивши очі, я хутко оглянула себе та не виявила нічого відштовхуючого в джинсах та футболці з емблемою коледжу, який подарував мені пропащий диплом та багаторічну позику. Як і нестерпного примхливого боса-італійця. Так, це не його улюблена «Ла Перла», але ж і я зараз не рачки під канапою з мітелкою для пилу в дупі.

— Це твої проблеми. Багато хто не звернув би на мої лахи жодної уваги, зірвав би їх з мене як справжній чоловік, і повалив на ліжко, — схрестивши руки на грудях, не тому, що мені кортіло привернути до них босову увагу, повідомила я.

Не те щоб до мого ліжка була справжня черга, як з відвідуванням ліжка Соретті, та це його геть не стосується.

— З заплющеними очима?

— Та яка бляха різниця?! — верескнула я, остаточно втрачаючи спокій. Гаразд, можливо я дійсно поквапилась з висновками, і Тоні справді не збирався вкладати мене на лопатки і позбавляти роботи оргазмами, та що в біса тут відбувається тоді? Бо він точно мав якийсь план й чітко слідував йому, не перериваючись, навіть коли перемовлявся зі мною.

Кухня сповнилась шипінням — томат нарешті вирушив на сковорідку. А Соретті, спостерігаючи за мною, пустотливо підчищав пальці язиком, злизуючи з них сік, а слід від томатного поранення на єгипетській бавовні додавав йому звабливості, немов доказ невдалої дуелі за чергову пустоголову кралю на ніч.

— І чого ти прагнеш, граючи тут у «Пекельну кухню»? — змахнула я руками — розставлене безладно по столу кухонне приладдя не тішило. І чому мені здається, що прибиранням він займатись не буде? А за один раз все це у посудомийну машину не влізе…

— Розважаю тебе, любонько Бессі, хіба в контракті немає такого рядка? — щиро здивувався він, перш ніж зник за кухонним острівком. Після чого під мармуровою стільницею обурено загримів посуд, а через кілька секунд Соретті знов з’явився переді мною зі здобиччю — глибокою каструлею. — Нагодую тебе капеліні, найніжнішою пастою, — не вистачало тільки пальців біля рота і прицмокування, так він рекламував страву, котру обрав для вечері, — її ще йменують волоссям янгола.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"