Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

— Ліворуч, і плавно опускай, — говорив чоловік, що стояв біля стіни. — Ростику, ви наступні. Зоряне, трохи швидше, ти не на прогулянці. Ще раз і на вихідну позицію.

— Де Міла́н? — запитала Ярослава доволі гучно.

— Спить, — відповів чоловік, що сидів ближче до них.

— Дякую. Ходімо, — звернулася вона до Тео і вийшла з кімнати, пішовши у двері навпроти. У цій кімнаті взагалі було темно. Ярослава увімкнула світло, і Тео побачив шість дивних прямокутних штук, схожих на морозильні камери, по три біля кожної стіни. Вона впевнено підійшла до середньої праворуч і з усієї сили постукала по ній.

— Нікого нема вдома, — почулося зсередини.

— Міла́не, я просила тебе бути готовим на двадцяту!

— До двадцятої ще п’ятнадцять хвилин, я встигну, — відповів голос.

— Я тебе відкриваю!

— Відкривай.

— Ти там хоч одягнений?

— Звісно, що ні. Одяг заважає тілу відпочивати.

— Міла́не! — обурилася Ярослава.

— Яро, вийди з кімнати, дай мені п’ять хвилин — і я буду біля сходів при повному параді.

— Добре, — буркнула вона і попрямувала до коридору.

— І вимкни світло, мої очі не люблять яскравого!

Вона повернулася, вимкнула світло, вийшла й зачинила двері.

— Вибач, — звернулася вона до Тео. — Міла́н — мій менший брат. Жахливо недисциплінована особа.

Мабуть, усю дисциплінованість успадкувала Ярослава, тож брату нічого не лишилося, подумав Тео, але вголос сказав інше:

— А ті чоловіки в кімнаті, що вони роблять?

— Керують дроїдами в Східній брамі. Вантажать судно, щоб відправити нам дещо.

— Керують дроїдами? — перепитав Тео. — Кожен окремим?

— Ні, вдвох одним. У дроїдів два модулі рівноваги, тому для управління потрібно двоє: один керує верхньою частиною тулуба, а інший — нижньою. Тобто в команді з управляння двома дроїдами працює чотири оператори і один координатор, який слідкує за їхніми діями з дрона. Зацікавило?

— Так. І тепер зрозуміло, чому в мене не вийшло керувати дроїдом...

— Де?

— У Північній брамі.

— У тебе є доступ до дроїдів в Північній брамі?! — обличчя Ярослави витягнулося від здивування.

— Ну, без Лялечки в мене нічого б не було, а з нею так, є. Вона зробила мені шолом з купою датчиків, щоб я міг ним керувати, а до іншого під’єднувалася сама.

— Хто така Лялечка?

— Кіборг із Дельти.

— Тобто... кіборг заходить до мережі й керує віддалено дроїдом?

— Тебе це дивує?

— Кіборги фанатично віддані Раді Корпорацій, вони нездатні піти на таке.

— Лялечка особливий кіборг.