Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Моя не маленька слабкість, Талі Верне 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

186
0
01.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя не маленька слабкість" автора Талі Верне. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:
Розділ 25. Руслана ч.5

До вечора ми займалися чим попало, кожен щось робив, але ніхто не ліз у справи один одного. Я бачила, що Данило чимось заклопотаний і була впевнена, що це справи його корпорації, але лізти туди я не дуже прагнула. Натомість я сиділа і намагалася розібратися з усіма нюансами роботи в лікарні, на щастя, Мелешко відволікся від гри в пасьянс і скинув мені дані на Віку, яку знову повернули в лікарню. Також сказав, що всі занепокоєні моєю раптовою хворобою і чекають мого повернення, чому я повірила. Він чекав, мабуть, перший, адже коли є я - то він може спокійно грати в карти і ледарювати.

Данило ввечері вийшов з кабінету задоволений, як березневий кіт. Він не втрачав можливості обійняти або поцілувати мене, якщо я знаходилась в полі його руху. Коли прийшов Артем, мені хотілося стерти цю вдоволену посмішку з його обличчя. Данило гордо підняв мою руку другові, а той бовдур гордо вклонився: типу завжди до ваших послуг. Зрадник!

- То я можу привітати вас і очікувати, що ти скоро станеш Бернет? - Самовдоволено запитав цей нахаба, з посмішкою на обличчі.

- Ти можеш зараз отримати по мордяці, - буркнула йому я, - хоч натякнути мені міг? Я тут йому допомагаю, а він…

- Якби я тобі натякнув, подружко, то це не був би сюрприз, смикаєш? Отож бо, за допомогу я вдячний, проте зараз я тебе ще більше здивую. Друже, ти вже розповів їй про своє бажання? - Ці двоє бісили мене до сивого волосся, вони вели якусь гру, правила якої я досі не могла збагнути.

- Ні, не встиг ще їй розповісти, вирішив дочекатись тебе. - Він потиснув руку Артемові, наче вони ще сьогодні не бачились. - Лано, я хотів з тобою обговорити одну справу. - Він потер руки, це видало його хвилювання.

- Ти можеш не тягнути? Бо я зараз вмру від хвилювання, - мені було так нестерпно дізнатися, що ці диваки знову вигадали, аж руки чухались.

- Ну, в цілому, це дуже відповідальне рішення. Коли я привіз до тебе в лікарню Олесю, збагнув дещо дуже і дуже важливе, - я вже затамувала подих, коли в одному реченні звучить Данило і Олеся - це щось неймовірне, - я хочу доньку, таку як вона. Хоча ні, я не правильно сказав, я хочу щоб вона була моєю донькою.

- Данило, - я плакала сьогодні втретє, - ти серйозно?

- Серйозніше вже нікуди, розумієш, коли ми обирали морозиво, було цікаво спостерігати, як вона цікавить моїми смаками. Коли я приїжджаю до неї в дитячий будинок, мені подобається як вона біжить мені на зустріч в обійми. Прогулянки з нею, цікаві розмови, те як вона тішиться, коли я називаю її сонечком. Це дуже цінно для мене, а ще я бачу як це цінно для тебе. - Я витирала сльози, а він говорив і говорив. - Тому я попросив Артема дізнатися, чи могли б ми з тобою удочерити цю маленьку дівчинку і подарувати їй свою любов і тепло.

- Ну, все, тепер ти розбив мені серце остаточно, - він не зрозумів і його обличчя обдало гримасою страху, - тому що нещодавно я задумалась над тим, що хотіла би забрати Олесю з дитячого будинку до себе, коли батька вже немає.

- Ви двоє просто щось, знаєте це? А говорити один з одним не пробували?

- Заткнись! - В один голос промовили ми з Данилом.

- Фу, які ви неприємні люди, видно на чому зійшлись, - в цей момент в нього полетіла подушка з дивану і я залилась сміхом. Артем, який хотів відскочити, запнувся за пуфик і впав. - Ви ненормальні! І чого я вам допомагаю?

- А я говорила сьогодні з Асею, - я знала, як на нього подіє це і, каюсь, зробила це навмисно. Артем, який лежав на підлозі, і молився всім можливим богам, підскочив і вмить прийшов до мене, щоб дізнатися подробиці.

- Ти що? І що вона тобі розказала? - Я хитро посміхнулась і вирішила трохи подразнити його.

- Тільки після вас, пане. - Він насупився, але після погляду Данила стушувався і почав розповідати нам про варіант вдочеріння, і що нам потрібно для цього.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"