Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли Коля прийшов додому, у них була Ліза, йому ж не терпілося поговорити з Машею. Нервувати Лізу він не хотів. Коля помітив, що після поїздки Ліза посумніла. Вона навіть усміхається через силу.
- Дівчатка, а може завтра рвонемо в кіно?
- Смієшся, а дітей куди?
- Ви йдете, я посиджу з дітьми.
- Я Сеню попрошу посидіти.
- А Сеня, це хто? - Запитала я.
- Мій друг. Він хороший, не боїсь , впорається.
- Ні, краще я посиджу.
- Вирішено, завтра йдемо в кіно, вибирайте, що дивитися. А я зателефоную Сені, хай і онука свого візьме.
- Так він старий, а ти його Сеней називаєш.
- Він молодий дід, йому ще й сорока п'яти немає.
- Ну тоді гаразд, сходимо, мені треба переключитися, - я пішла до себе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
