Читати книгу - "Сад кісток, Володимир Пірогов"

Але, навіть незважаючи на бідність, її обличчя було витонченим і бездоганним, каштанове волосся грало на сонці відблисками мідних смужок. Якби вона зараз відпочивала на подушці з вишуканим мереживом, замість купи ганчірок, то склала б гідну конкуренцію будь-якій красуні з Бікон Гілу. Але, з роками, набагато раніше, ніж рум’янець покине щоки дівчини з Бікон Гілу, бідність зітре яскравість фарб з обличчя Рози, не залишивши про них жодної згадки.

Життя непросте. Я не можу цього змінити.

Хоча він майже не мав грошей, Норріс усе ж залишив кілька монет поруч із Розою. Це має прогодувати її кілька днів.

Вона ще спала, коли він вийшов з кімнати.

Хоча Норріс ніколи не відвідував служіння преподобного Вільяма Ченнінга, він чув про репутацію цієї людини. Справді, неможливо було не знати про Ченнінга, чиї, як кажуть, чарівні проповіді приваблювали дедалі більше коло прихильників до унітарної церкви на Федеральній вулиці.

Минулого вечора, на прийомі у доктора Гренвілла, сестри Веллівер гучно вихваляли Ченнінга.

— Саме там ви знайдете будь-якого високопосадовця у неділю вранці, — розповідала Кітті Веллівер. — Ми всі завтра будемо там: містер Кінгстон, містер Лекевей та навіть містер Голмс, незважаючи на те, що його виховували кальвіністом. Ви маєте обов’язково там бути, містере Маршалл! Його проповіді так вражають, вони такі глибокі. Він справді змушує замислитися!

Хоча Норріс і мав деякі сумніви щодо того, про що саме замислюється Кітті Веллівер під час проповідей, він не міг знехтувати її порадою і не з'явитися у церкві. Минулої ночі він побував у колі, до якого сподівався колись долучитися. Те саме коло сидітиме цього ранку на лавах у церкві на Федеральній вулиці.

Щойно Норріс увійшов досередини, одразу ж побачив знайомі обличчя. Венделл та Едвард сиділи ближче до передньої частини, і він почав іти до них, але хтось поплескав його по плечу. Він неочікувано зауважив, що з обох боків від нього стоять сестри Веллівер.

— О, ми так чекали вашої появи! — вигукнула Кітті. — Ви б не хотіли сісти з нами?

— Так, авжеж! — підтримала сестру Гвендолін. — Ми завжди сідаємо нагорі.

Тож Норріс пішов нагору, примушений виконувати жіночу волю, і опинився на балконі, затиснутий між спідницями Кітті зліва і Гвендолін справа. Він дуже скоро зрозумів, чому сестри надавали перевагу віддаленим сидінням на балконі: тут можна було вільно балакати просто під час проповіді преподобного Ченнінга, яку вони не надто прагнули почути.

— Дивись, ось там Елізабет Пібоді. Вона має доволі стриманий вигляд сьогодні, — сказала Кітті. — Але ж яка жахлива сукня! Їй зовсім не личить.

— Схоже, що преподобний Ченнінг уже стомився від її товариства, — прошепотіла у відповідь Гвендолін.

Кітті штовхнула Норріса у руку.

— Ви, мабуть, уже чули плітки, правда? Про міс Пібоді та преподобного. Вони близькі, — Кітті додала, лукаво наголосивши, — дуже близькі.

Норріс поглянув з балкона на фатальну жінку, яка опинилася у центрі скандалу, і побачив скромно вдягнену леді у непривабливих окулярах з виразом сильної зосередженості на обличчі.

— Це Рейчел? Я не знала, що вона повернулася з Саванни, — сказала Кітті.

— Де?

— Сидить поруч із Чарльзом Лекевеєм. Тобі не здається, що вони...

— Не можу уявити. Чарльз має незвичний вигляд сьогодні, правда? Таке враження, що він нездоровий.

Кітті нахилилась уперед.

— Він запевняв учора, що його лихоманить. Можливо, він казав правду.

Гвендолін захихикала.

— А можливо, він просто не витримує Рейчел.

Норріс намагався зосередитися на проповіді преподобного Ченнінга, але це було неможливо через постійні балачки цих дурних дівчат. Учора ввечері їхнє піднесення видавалося чарівним, але сьогодні це просто дратувало його. Вони тільки й балакали про те, хто з ким сидить, яка дівчина була тупа, а яка — схиблена на книжках. Він раптом подумав про Розу Конноллі, вдягнену у дрантя і скручену від утоми на його підлозі, й уявив, які жорстокі речі могли б сказати про неї ці леді. Чи стала б Роза розкидатися словами з приводу сукні іншої дівчини або загравань священника? Ні, її турботи були найпростішими: як наповнити шлунок і сховатися від негоди — основні потреби будь-якої тварини. Звісна річ, сестри Веллівер вважали себе набагато більш цивілізованими тому, що вони вдягали чудові сукні і проводили вільний час недільного ранку на балконі у церкві.

Він нахилився до перил у надії, що його зосереджений вигляд стане сигналом для Кітті та Гвендолін припинити балачки, але вони просто стали розмовляти над його головою. Де Лідія знайшла цей огидний капелюшок? Ти бачиш, як Дікі Лоуренс увесь час на неї витріщається? О, вона повідала мені дещо вельми цікаве сьогодні вранці! Про справжню причину, чому брат Дікі так прагнув додому з Нью-Йорка. Виявляється, через молоду леді...

«Боже милосердний, — подумав Норріс, — чи існує такий скандал, про який ці дівчата не чули? Чи якийсь прихований погляд, який вони б не помітили?»

Що б вони сказали про те, що Роза Конноллі спала у його кімнаті?

Невдовзі, коли преподобний Ченнінг нарешті завершив свою проповідь, Норріс відчайдушно прагнув утекти від сестер, але вони вперто продовжили сидіти на місцях, стримуючи його, навіть коли парафіяни почали рухатися до виходу.

— О, ми ще не можемо піти, — сказала Кітті і смикнула його назад на лаву, коли він намагався підвестися, — звідси все набагато краще видно.

— Що видно? — спитав він роздратовано.

— Як Рейчел буквально вішається на Чарльза.

— Вона переслідує його з червня. Пам’ятаєш пікніку Вестоні? У сільському маєтку його дядечка. Чарлі просто втік до саду, щоб сховатися від неї.

— Чому вони все ще сидять? Гадаєш, Чарлі ще не втомився від неї?

— Можливо, він не хоче тікати, Гвен. Можливо, вона справді зачепила його? Як гадаєш, чи не тому він не приїхав до нас у березні? Вона вже тримає його у своїх пазурах!

— О, вони підводяться. Подивись, як її рука охоплює його... — Кітті не договорила. —