Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

— А… — мало не позеленів Ілля.

— Розсіяння! — Це вже доповідав третій радар. — Спостерігаю розсіяння! Ціль альфа виконує запуск. Прискорення один і три… ні, один і п’ять «же». Аж шкварчить від гамма-випромінювання. Один і чотири мегаелектронвольта.

— Запис у журналі: кандидат номер один, — промовив Ілля. — Капітане, дозвольте повернутись до прямого управління!

— Дозволяю! — гаркнув той у відповідь.

Рейчел озирнула бойові пости в ситуаційній кімнаті. Офіцери позсутулювалися над своїми робочими станціями, щось тихо говорячи в мікрофони навушників, крутячи мідні диски на циферблатах і перебираючи рубильники. За плечем Іллі став Мирський.

— Радарам треба шукати сплески енергії, — зауважив він. — Це буде непросто. Якщо я правий, то ми потрапили на мінне поле, яким управляють із центральної командної платформи. Якщо засвітимося хоч ще раз, то нам гаплик.

Рейчел теж нахилилася вперед, зосередившись на головному екрані. Просто дивовижно, думала вона, якщо це вони так працюють у команді, то з невеликим везінням їм навіть удасться добратись до низької орбіти навколо Світу Рохарда.

Наступні десять хвилин, поки «Владар Ванек» розганявся в напрямку цілі, напруження тільки зростало. Сингулярність його ходової системи виявити було неможливо навіть на близькій відстані (маса гори нікчемна навіть для найчутливіших детекторів гравітаційних хвиль), от тільки варто було би ворожому опорнику перемкнутися на імпульсно-доплерівську РЛС, і лінійний крейсер виліз би на їхньому радарі, як дошкульна болячка. Перше правило війни в космосі — а до того, в підводному бою: — «Видимий — на смерть уражений».

З іншого боку, ворожа база мала дуже приблизне уявлення про розташування корабля. Загасивши свій лідар, той одразу змінив курс. Його борт іще чотири рази на короткий час підсвічували чужі лідарні імпульси, але то встановлювали своє розташування інші кораблі загону, коли прибували на місце. Відтоді — тиша.

— Маємо новий засвіт! — доповів перший радар. — Ще одна пташка. Дистанція сорок сім мільйонів. Вектор на джерело лідара три — «Суворов».

— Підтвердіть курс і прискорення, — наказав Ілля. — Запис у журналі: кандидат номер два.

— Підтверджую ще три сигнали, — відрапортував другий радар. — Нове джерело. Дистанція дев’яносто мільйонів кілометрів. Ціль бета. Рясно ж їх тут, еге?

— Пильнуйте на…

— Фіксую третє ехо локальної цілі альфа, — продовжував другий радар. — Розсіяння аналогічне кандидатам один і два. Схоже на третю ракету. Летить у нашому напрямку.

— Час до зіткнення? — похмуро запитав Мирський. Рейчел не зводила з нього погляду: хоч Мирський і старий битий жак, хоч він і здогадався, що тут відбувається, вона не розуміла, чиїми руками він збирався загрібати жар. І головне — як. Будь-якої миті вона готова була вже почути вереск бортової тривоги, яка пролунає, варто котромусь зі спостерігачів уловити зрадливий гуркіт усе ближчого релятивістського потоку заряджених часток, на хвилі якого нестиметься «зоряний віхоть» і його заряд антиматерії.

Звичайно, сподіватися від Нової Республіки всеосяжного розуміння, наскільки вони поступаються класом у цьому протистоянні, не випадало; їм перешкоджав міжкультурний бар’єр, і тієї загрози, яку насправді становив Фестиваль або йому подібні, вони не розуміли. І навіть їхні найкращі флотські стратеги, які мали уявлення про заборонені технології типу заводів-автореплікаторів або «зоряні віхті», не сповна усвідомлювали, що їм міг заподіяти Фестиваль.

Шанси «Владаря Ванека» на виживання в бою нікчемні. І взагалі, вся передумова цього походу полягала в гіпотезі, що воювати доведеться з гуманоїдами, котрим була би близька концепція збройного протистояння, під час якого перевчені мавпи жбурляються одна в одну тим, що попаде під лапу. Тому Рейчел млоїло та нудило від одної думки, що, відкидаючи подібні припущення, Фестиваль перетворювався на справді смертоносного супротивника республіканських експедиційних сил, чий реальний потенціал останнім і не снився.

На жаль, усе йшло до того, що їй доведеться скласти їм компанію, коли вони засвоять цю жорстку правду міжзоряної війни: агресор гине значно швидше.

— Знову розсіяння! Ціль гамма! Нова ціль. Дистанція двісті сімдесят мільйонів кілометрів. Ще один запуск ракети!

— Це ж що виходить?.. — замислився Ілля. — По базі на кубічну астрономічну одиницю? Виходить, один мільйон баз, якщо ті рівномірно розподілені в зовнішній області системи?

Він був приголомшений.

— Ви ж не подумали, що ми воюємо з людьми, правда? — запитав Мирський. — Це комплексна, повністю роботизована система оборони. Причому велика. Настільки, що можна з глузду з’їхати.

Здавалося, він майже радів власній проникливості.

— А знаєте, Адміралтейство ж не стало мене слухати, коли я вперше їм це пояснив, — додав він. — Вісімнадцять років тому. Тому-то я й не дослужився до адмірала…

— Я вас слухав, — тихо промовив Бауер. — Продовжуйте, капітане.

— Слухаюсь. Удар по цілі альфа?

Управління вогнем:

— Час на прицілювання по цілі альфа двісті секунд.

— Хм-м-м, — замислився перед монітором Мирський. — Ваша думка, фреґатенкапітане?

В Іллі пересохло в горлі.

— Підібрався би ближче й скористався лазерною мережею.

Мирський ледь помітно похитав головою:

— Забуваєте, що в них може бути рентгенівський лазер. — А голосніше додав: — Релятивістика, розрахуйте мікрострибок. Щоб за першим моїм словом, у п’ятихвилинку, були готові нас звідси забрати. Точка виходу деінде в радіусі десяти астрономічних одиниць — я не перебірливий. Впораєтесь?

— Так точно, капітане. Ядро повністю перезарядилось; то впораємось. Готовність — п’ять секунд.

— Комендори, повністю зарядіть шість SEM-двадцять. Готовність до залпу — дві хвилини. Детонація направлена, кут розсіювання — двадцять градусів. Навести три на ціль альфа, інші — в резерві, їхня готовність до пуску — п’ять секунд. Крім того, зарядити