Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

Друкую у своєму телефоні.

Я: "Мені здається це все неправильним. Вибач."

І стираю текст.

Ні. Не так і не те. Зовсім інше треба написати.

Я.: "Не вважаю правильним за обставин, що склалися, спілкуватися. І в послугах твоїх не маю потреби. Дякую. Вибач..."

Дивлюсь на невідправлене повідомлення. Він має зрозуміти...

Але ні — не наважуюсь відправити. Знову обираю все зітерти..

Я: "Ходитиму до іншого репетитора. Тут — у місті. Вибач. Мені здається нам не варто спілкуватись. Дякую тобі за все."

Наче краще? Так. Однак залишаю повідомлення у стані чернетки. Пізніше надішлю. Час до наступного уроку, тобто, до завтра, ще маю. Ціла доба попереду! Часу помізкувати купа...

А втім, про що ще тут можна кумекати? Зректися їх усіх і все. І Сашка, і Марфусі... Від учора, як Харитон поділився зі мною своїми здогадками, що між цими двома якісь шури-мури, аж противно про них думати... Хоч це все і дивно. А втім. Які ж це здогадки, як факти? Я ж сама бачила, як вони під час знайомства бісики один одній пускали.

І байдуже вже на ту Марфу! Моя подруга завжди була такою. Ми дружили з нею ще до того, як вона познайомилася з Вадимом і ця дівчина постійно змінювала кавалерів. Наші колеги з роботи навіть ставки робили на те, скільки вона прозустрічається з Вадиком і ніхто не міг бодай уявити, що все в них дійде до весілля. І от — вони побралися. Здивували всіх. Але ж люди не змінюються? Довго цей шлюб не протримається... Мабуть...

Єдине, що я не думала, що Саша такий бабій...

Ач, партизани! Мене так запевняли у безневинному спілкуванні! Ще й так синхронно, так впевнено та завзято. Певно, змовились заздалегідь, обговорили, що відповідати.

Коли вчора Харитон розповів про те, як приїхав до своєї сестри, як побачив сварку подружжя, а ще наочно підгледів листування Марфи з Сашком, в якій тема торкалась інтиму... Господи, як це мерзенно! Тепер мені хочеться заблокувати їх обох! Сашко тепер точно не буде моїм репетитором, а Марфа... Заблокую її взагалі. Дістала мене ця "подруга" з нетвердими моральними принципами, а радше з їх відсутністю...

Ще й ці повідомлення дивні від неї... Треба їх видалити!

Забираюсь на стілець, розмістившись на кухні, з ногами. Обхоплюю одне коліно руками, а іншу ногу підмощую під себе. Ще раз дивлюсь на повідомлення перед тим, як знищити їх.

Понеділок. 19:19

Марфуся: "Привіт. Ти як? Я вчора тобі писала. Ти отримала моє повідомлення? Чому його ігноруєш?"

Чмихаю від дволикості подруги. Ти диви! Це ж вона мене ігнорувала, а не я її! Щось їй приснилось чи що? І нічого вона мені не надсилала...

19:26

Марфуся: "Прочитала повідомлення і нічого не відповіла... У тебе все добре? Чи ти зайнята? Випадково тобі зараз Харитон нічого цікавого не розповідає?"

І ще одна криводушність. А як же! Розповідав. Про чиєсь цікаве спілкування...

Гортаю листування далі.

20:39

Марфуся: "До прикладу, може щось тобі про плани щодо вашої третьої річниці спільного життя Харитон у розмовах згадував? Поділишся?"

21:27

Марфуся: "Лікусь, ну ти чого?! Всі повідомлення читаєш, а нічого не відписуєш... Ти за щось образилась на мене? Вибач, якщо що..."

Вівторок. 00:07

Марфуся: "Подруго, можливо я й здаюся наразі нав'язливою, але так треба. Прошу — зв'яжись зі мною! Треба поговорити. Я не пробачу собі, якщо змовчу про дещо..."

06:04

Я: "І що у тебе? Про що хочеш розповісти?"

09:22

Марфуся: "Про твого чоловіка та його мотив одружитися з тобою."

12:24

Марфуся: "Це було не кохання!"

На цьому повідомленні я, як і двісті разів до цього, починаю істерично сміятися. Що за дурню меле Марфа?

12:36

Марфуся: "Я тебе набирала. Ти не відповідаєш на дзвінки..."

12:37

Марфуся: "Це не телефонна розмова й тим паче про таке не говорять у листуванні. Можна до тебе приїхати?"

12:52

Я: "Щось новеньке. Невже, щоб приїхати в гості до брата та невістки тобі потрібний дозвіл? Невже не лише ночами неочікувано можеш у квартиру проникати?"

12:55

Я: "Ні."

12:58

Я: "І взагалі... Марфо, не пиши мені більше. Твої вчинки мене засмучують."

13:29