Читати книгу - "Крижана принцеса"

На робочому столі Еріка відкрила документ із рукописом книжки про Алекс, що налічував уже понад сто сторінок. Одна за одною вона послідовно перечитала написані сторінки. Добре. Навіть дуже добре. Її хвилювало лише те, як відреагують близькі Алекс на видання цієї книжки. Звісно ж, Еріка дещо замаскувала реальну історію, змінила імена людей і назви місць, а також доповнила її власними уявними образами, однак основою книжки стало, безперечно, життя Алекс, побачене очима Еріки. Вона не знала, що їй робити з історією про Дана. Може, варто уникнути розповіді про нього та його родину? Водночас вона відчувала, що має написати про це. Уперше в житті ідея книжки так її захоплювала. Еріка мала вже багато ідей, які вона так і не реалізувала, тож зараз не могла обминути такої доброї нагоди. Але спочатку потрібно дописати книжку, а вже потім думати про те, хто і як відреагує на написане.

Еріка вже годину завзято друкувала рукопис, як у двері подзвонили. Спочатку її роздратувало те, що їй завадили, щойно вона заглибилася в роботу. Однак нараз у неї промайнула думка, що це Патрик, і вона хутко зістрибнула зі стільця. Еріка швиденько поглянула на своє відображення в дзеркалі й побігла сходами до вхідних дверей. Усмішка з її обличчя зникла, щойно вона побачила, хто стоїть перед нею. Пернілла мала жахливий вигляд. Здавалося, наче вона постаріла на десять років відтоді, коли Еріка бачила її востаннє. Її очі були набряклі та червоні від сліз, волосся — розпатлане, і, здавалося, вона так поспішала, що забула надягнути на себе верхній одяг і натомість прибігла в легенькій кофтинці. Еріка впустила її в теплу кімнату, міцно обійняла та втішливо погладила по спині — так само, як і Дана кілька годин тому. Від таких жестів Пернілла втратила контроль над почуттями і, притулившись до Еріки, зайшлася плачем. Коли вона за мить підняла голову, то туш під її очима надавала їй комічного клоунського вигляду.

— Вибач. — Пернілла подивилася крізь сльози на плече Еріки, де на білій кофтинці залишилася чорна туш.

— Не хвилюйся про це. Заходь.

Еріка поклала руку на плече Пернілли й провела її до вітальні. Вона відчувала, як усе тіло Пернілли тремтіло, і добре знала, що це не лише через холод. На мить Еріка задумалася, чому та вирішила прийти саме до неї. Еріка завжди була подругою радше Дана, ніж Пернілли, тож її дуже дивувало те, що дружина Дана не пішла до сестри або ж до якоїсь своєї подруги. Однак зараз Пернілла була тут, і Еріка мала докласти всіх зусиль, аби допомогти їй.

— Я маю повний кавник. Як щодо кави? Я зварила її десь годинку тому, але вона ще тепла.

— Так, охоче, дякую.

Пернілла сіла на диван і міцно обхопила себе руками, немов боялася, що розпадеться на шматочки. Якщо казати щиро, то так і було.

Еріка повернулася з двома філіжанками кави. Вона поставила одну на журнальний столик біля Пернілли, а другу — біля себе й сіла навпроти Пернілли у величезне крісло з підголівниками. Еріка чекала, поки та почне розмову.

— Ти знала?

Еріка завагалася.

— Так, я зовсім нещодавно дізналася про це.

Еріку знову пробирали сумніви.

— Я переконувала Дана, що йому варто поговорити з тобою.

Пернілла кивнула.

— Що мені робити?

Запитання було риторичним, і Еріка вирішила не відповідати на нього.

Пернілла промовила:

— Я знаю, що від самого початку була для Дана лише способом відійти від розриву з тобою.

Еріка почала заперечувати, однак Пернілла жестом зупинила її.

— Я знаю, що так було, однак я вірила в те, що згодом це переросло в щось більше. Я гадала, що ми дійсно кохаємо одне одного. У нас усе було чудово, і я повністю йому довіряла.

— Дан кохає тебе, Пернілло. Я знаю це.

Здавалося, наче Пернілла не слухає її. Вона безугавно говорила, втупивши погляд у філіжанку кави. Еріка побачила, що вона схопила чашку так сильно, що кісточки на її пальцях побіліли.

— Я могла б змиритися з тим, що в нього був роман, і виправдати все це ранньою стадією вікової кризи або ще чимось, однак я ніколи не зможу йому пробачити того, що та жінка мала народити від нього дитину.

Гнів у голосі Пернілли був таким сильним, що Еріка ледь втрималася від несамовитого бажання відсунутися подалі. Коли Пернілла підняла голову й подивилася на неї, то ненависть у її очах була такою нищівною, що Еріка відчула, як її тіло аж холодом обійняло. Вона ніколи в житті не бачила такого сильного та пронизливого погляду й на мить замислилася, як довго Пернілла знала про стосунки Дана й Алекс і як сильно готова мститися. Але Еріка відкинула ці думки так швидко, як вони й з’явилися в неї. Це Пернілла, домогосподарка з трьома дітьми, одружена з Даном уже багато років, а не зла фурія, яка жадала помститися коханці свого чоловіка. Та все ж таки в її погляді відчувалася крижана жорстокість, яка лякала Еріку.

— Що ви тепер робитимете?

— Не знаю. Я нічого не знаю зараз. Я мала лише втекти з дому. Це єдина думка, яка в мене з’явилася. Я не можу навіть дивитися на нього.

Еріка подумки співчувала Данові. Певно, зараз він перебуває у створеному власноруч пеклі. Було б легше, якби він прийшов до неї за словами втіхи. Тоді вона точно знала б, які стануть найдоречнішими. З Перніллою вона була не надто добре знайома, тож їй допомогти було непросто. Імовірно, найкращий спосіб — без зайвих слів вислухати.

— Як гадаєш, чому він так учинив? Що такого особливого мала вона, чого не було в мені?

Еріка раптом зрозуміла, чому Пернілла вирішила прийти до неї, а не до своїх близьких подруг. Вона гадала, що Еріка зможе дати їй відповіді на запитання про Дана й допоможе розібратися, чому він так учинив. На жаль, Еріка мала розчарувати її. Вона сама ніколи й подумати не могла, що Дан може зрадити. Ніколи в житті вона так не дивувалася, як тоді, коли перевірила номери, на які востаннє телефонувала Алекс, і почула голос Дана на автовідповідачі. Якщо казати щиро, тієї миті вона відчула неймовірне розчарування. Таке розчарування, яке відчуваєш, коли дізнаєшся, що близька тобі