Читати книгу - "Вулик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вулик" автора Каміло Хосе Села. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 102
Перейти на сторінку:
їй у лице.

Петрита дуже любить поліцейського, він її перший мужчина, котрий зірвав квіт її кохання. В рідному селищі незадовго до від’їзду в неї був залицяльник, але справа в них далеко не зайшла.

— Ой, Хуліо, ой, ой! Мені боляче! Чудовисько! Розпусник! Ой, ой!

Поліцейський кусає її рожеву шию в тому місці, де чути слабкий пульс.

Якусь мить закохані лежать тихо, нерухомо. Петрита начеб замислилась.

— Хуліо!

— Що?

— Ти мене любиш?


Нічний сторож із вулиці Ібіси ховається в під’їзді, залишивши двері прочиненими на той раз, якщо хтось його гукатиме.

Сторож з вулиці Ібіси запалює світло на сходах, тоді хукає на пальці — він у вовняних мітенках[42], і пальці в нього геть задубіли. Світло на сходах невдовзі гасне. Сторож розтирає руки і знову запалює світло. Потім виймає кисет і скручує самокрутку.


Мартін говорить квапливо, благальним переляканим голосом. Він тремтить, мов осиковий листок.

— Я не маю документів, залишив їх удома. Я письменник, мене звуть Мартін Марко.

Мартін заходиться кашлем. Потім сміється.

— Хе-хе! Ви вже вибачте, я трохи застудився, саме так, трохи застудився, хе-хе!

Мартінові дивно, що поліцейський його не знає.

— Я співробітничаю у пресі Руху, ви можете запитати в канцелярії заступника секретаря, що на вулиці Генуї. Мою останню статтю кілька днів тому надрукували провінційні газети — «Одіель» в Уельві, «Проа» в Леоні, «Офенсива» в Куенці. Її назва «Причини духовної стійкості Ізабели Католицької».

Поліцейський смокче сигарету.

— Гаразд, ідіть спати — надворі холодно.

— Дякую вам, дякую.

— Нема за що. Слухайте!

Мартінові в душі холоне.

— Що?

— І нехай вас не полишає натхнення.

— Дякую, дякую. Бувайте.

Мартін пришвидшує ходу і не обертається, не наважується обернутися. Його поймає незбагненний божевільний страх.


Дочитуючи газету, дон Роберто начеб знехотя пестить дружину, яка схилила голову йому на плече. Ноги в обох, як зазвичай о цій порі року, вкриті старим пальтом.

— Завтра, Роберто, який буде день — сумний чи радісний?

— Звісно, радісний, люба!

Філо всміхається. В одному з передніх зубів у неї чорніє глибоке кругле дупло.

— Якщо добре зважити, мабуть, що так!

Коли Філо щиросердно всміхається, вона забуває про дупло й показує всі зуби.

— Авжеж, Роберто, твоя правда. Завтра буде дуже щасливий день!

— Ясна річ, Філо! До того ж знаєш, як я завжди кажу: аби тільки всі ми були здорові!

— І ми здорові, Роберто, дякувати Богові.

— Так, нам нема на що нарікати. Скільком людям живеться гірше! Ми так-сяк викручуємося. Більшого я й не прагну.

— І я, Роберто. Направду ми повинні дякувати Богові, як ти гадаєш?

Філо відчуває ніжність до свого чоловіка. Вона дуже йому вдячна — їй приділили трішечки уваги, вона й радіє.

— Слухай, Роберто,— каже вона зміненим голосом.

— Що?

— Кинь нарешті газету.

— Якщо ти хочеш...

Філо бере дона Роберто за руку.

— Слухай.

— Що?

Жінка боязко, наче наречена запитує:

— Ти мене дуже любиш?

— Авжеж, люба, звісно, дуже! Хіба ти сумніваєшся?

— Дуже-дуже?

Дон Роберто відповідає, карбуючи кожне слово, ніби виголошує проповідь; коли він підвищує голос, щоб вимовити щось урочисте, то нагадує жерця.

— Набагато дужче, ніж ти гадаєш!


Мартін хапає повітря ротом, він захекався, скроні йому палають, язик прилип до піднебіння, горло наче стиснуте зашморгом, ноги тремтять, у животі бурчить, як у музичній скриньці з обірваною струною, у вухах дзвенить, короткозорі очі бачать іще гірше, ніж завжди.

1 ... 69 70 71 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вулик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вулик"