Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Богиня і Консультант 📚 - Українською

Читати книгу - "Богиня і Консультант"

263
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Богиня і Консультант" автора Володимир Львович Єшкілєв. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 108
Перейти на сторінку:

– Туди тобі не можна, брате.

– А тоді як?

– Я тобі дам грошей, поїдеш до Києва. У мегаполісі такому, як ти, буде легше заплутати сліди, аніж по лісах і селах.

– Радше вже у Парижі.

– Щоби перетнути кордон, треба виробити нові документи, – пояснив Одноокий, ніби не зрозумівши жарту. – Надійні якісні документи на інші прізвища. Такої можливості в нас поки що немає. На кордоні нас стопудово відстежуватимуть вороги.

– А що я робитиму у столиці?

– Чекатимеш на мій сигнал. Ситуація невдовзі зміниться.

– А як ти будеш знати, де я?

– Це й не потрібно. Ти не знатимеш, де я, а я не знатиму, де ти. У випадку провалу так буде навіть краще. Просто кожного вівторка приходитимеш на вокзал і перевірятимеш камеру схову. Я запишу тобі номер, – Яра насупився, ніби щось пригадав:

– І ще одне, Міта-брате. Ти віддаси мені Камінь.

– З якої то радості?

– Тобто?

– Чому я маю віддати Камінь тобі?

– Тому що Індижка буде зі мною. Вона може спілкуватися з Каменем, а тобі він нащо?

Аргументів, які б можна було протиставити директивній вимозі Одноокого, Валерій Петрович не знайшов, але віддавати Камінь йому теж не хотілося. Тому він сказав, аби лише щось сказати:

– Я його збережу краще за вас.

– До ранку можеш з ним погратися, але потім я його в тебе заберу, – підсумував Одноокий і пірнув до намету.

Мітелик подумки обізвав себе і Яру поганими словами та заповзявся розпалювати багаття. Під попелом відчувалася дещиця перспективного жару.

2

Почеконіус сповідував той офісно-менеджерський Символ Віри, у якому значилося, що справжній і свідомий свого суспільного покликання політтехнолог має кожної п’ятниці напиватися у нічному клубі. Щоправда, в офісно-менеджерському Символі було суворо наказано «напиватися до зелених чоловічків», а Почеконіус завжди зупинявся на тій стадії алкогольного ралі, коли навколишні гуманоїди ще зберігають своє природне забарвлення.

Він сидів за барною стійкою і крізь замацану склянку дивився на неприємного бородатого бармена. У склянці ще бовталося грамів сто віскі, тому бармен крізь нього виглядав не таким нахабно-непереможним, як при безпосередньому баченні. Почеконіус намагався розповісти барменові про духовність, але той на всі спроби залучити його до інтелектуальної розмови відповідав лише неконструктивними «угу» та «уу».

– …От скажімо, попи, – наполягав Почеконіус, наводячи свій «віскоскоп» на бармена. – Вони ж страшенно духовні, так?

– Уу, – погоджувався бармен. Він завзято крутив шейкер і не дивився в бік політтехнолога.

– Так от, узяли ми працювати у Фонд одного колишнього попика… Ха! – розсміявся Почеконіус і зменшив кількість віскі в склянці на третину. – Взяли ми його у штат рекламістом і запропонували написати базовий рекламний слоган для анісової горілки «Священицька». Хороша назва, правда ж?

– Угу, – знов погодився бармен.

– Не «угу», а дуже класна… Я придумав! – гордо повідомив політтехнолог і витер собі під носом краваткою. – Ми ж тоді думали, коли брали в штат того попа, що він напише нам щось духовне, якусь цитату з Псалмів чи щось таке… Він же на цьому всьому розуміється, семінарію якусь там закінчив… А він знаєш що написав?

– Уу?

– Він написав такий от слоган, прикинь: «Хто анісову п’є, в тому глистик не живе!»

– У!

– От-от, і я ж кажу, яка тут у сраці духовність? Тут духовність навіть посцяти не ставала. Глистик… Тобто, маленький глистик не живе, а великий глистище собі процвітає, нє? Тут є щось спільне з тими «маленькими українцями», про яких говорив… хто?

– Уу, – заперечив бармен.

– Правильно, – допив Почеконіус. – Не будемо уточнювати, позаяк…

– Який прикольний чорт! – раптом почув він жіноче контральто за своєю спиною. «Оппа, – подумав політтехнолог, – як я люблю тьолочєк з низьким тембром!»

Він озирнувся і спитав:

– Хто «прикольний чорт»?

Його чекала приємна несподіванка. За стійкою сиділи дві чарівні тьолочкі. Брюнетка і білявка. Брюнетка була копією акторки Заворотнюк, а білявка – співачки Агілери. Від них линула така заточена на секс енергія, що політтехнолога проперло по всіх каналах. Він миттєво забув про неконструктивного бармена і запропонував красуням:

– Замовимо лікерчиків чи коктейликів?

– Замовимо всього, чортику, – підтримала його ініціативу брюнетка. Білявка ж посміхнулася так заманливо-агілерно, що у пропертих каналах Почеконіусового організму запульсувала свіжа бадьора кров.

– Ай мумент, май діар сексіс! – політтехнолог розчепірив пальці у міжнародному жесті.

За мить на стійці з’явилися лікери, а за

1 ... 69 70 71 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Богиня і Консультант», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Богиня і Консультант"