Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Як на світанку ти виходиш з моря, Йдеш по рожевій мережанці хвиль. З АНГЛІЙСЬКОЇ
Едмунд Спенсер
З КНИЖКИ «AMORETTI» 26 Принадлива троянда, та колюща, Принадлива шипшина, та колка, Принадливий горіх, та шкаралуща На ньому неподатлива й гірка, Принадний ялівець, та опіка, Коли рука в шпильки його порине, Принадний кипарис, але жорстка Його кора, принадний цвіт ялини, Та в неї гілля гостре, мов дротини. Все, що солодке, гіркота сама Готує нам; нецінне для людини Те, що було здобуте легкома. Тож не злякаюсь болю, ані труду, Після яких блаженство я здобуду. 75 Я написав над морем на піску її ім'я, але набігли хвилі І змили ту роботу нетривку, Та знову я накреслив букви милі. Вона сказала: «Кинь зарозумілі Жадання час і смерть перемогти. Все — прах на світі. Навіть на могилі Моє ім'я зітреться від сльоти!» «О ні, — промовив я, — не згинеш ти! Мій вірш здолає всіх віків припливи, Залишиться, як світло чистоти, На небесах твоє ім'я сяйливе. Що смерть, як наша ніжність і любов Життя наступне виплекають знов!» Джон Донн
НЕ ВЕЛИЧАЙСЯ, СМЕРТЕ Погірдною не будь, не величайся, смерте, Могутня і жахна, та не всевладна ти; Хто вмер — живе; й мене не можеш замогти, Хоч гостриш ти на це своє жадання вперте. Од відпочинку й сну, що суть твої брати, Ми знаєм радощі, тобі ж приносим жертви; Та душі родяться тоді, як треба вмерти, Як треба від кісток на спочив одійти. Чого пишаєшся? Рабо владик і долі, Ти там, де хворощі, трутизна та війна; Ще краще, ніж твоя правиця навісна, Приспати може нас і мак в земній юдолі. Ми прокидаємось навіки після сну, Немає смерті: ти лягай сама в труну! Джон Мілтон
* * * Як ніжно час, юнацьких літ крадій, Взяв двадцять три найкращі роки в мене! А де мій цвіт? Вже дерево зелене, Та на плоди не бачимо надій. А може, в зовнішності молодій Єство вгадати важко достеменне, А може, незнищенне і священне Повинне ждати не весни, а дій?! Та відаю — одержить моє тіло Свій пай землі і все, що в ньому є, Велике чи середнє звершу діло. Що ж, хай цвіте покликання моє, Хоч все незмінне, — що зросло й що стліло, — В очах того, хто
Едмунд Спенсер
З КНИЖКИ «AMORETTI» 26 Принадлива троянда, та колюща, Принадлива шипшина, та колка, Принадливий горіх, та шкаралуща На ньому неподатлива й гірка, Принадний ялівець, та опіка, Коли рука в шпильки його порине, Принадний кипарис, але жорстка Його кора, принадний цвіт ялини, Та в неї гілля гостре, мов дротини. Все, що солодке, гіркота сама Готує нам; нецінне для людини Те, що було здобуте легкома. Тож не злякаюсь болю, ані труду, Після яких блаженство я здобуду. 75 Я написав над морем на піску її ім'я, але набігли хвилі І змили ту роботу нетривку, Та знову я накреслив букви милі. Вона сказала: «Кинь зарозумілі Жадання час і смерть перемогти. Все — прах на світі. Навіть на могилі Моє ім'я зітреться від сльоти!» «О ні, — промовив я, — не згинеш ти! Мій вірш здолає всіх віків припливи, Залишиться, як світло чистоти, На небесах твоє ім'я сяйливе. Що смерть, як наша ніжність і любов Життя наступне виплекають знов!» Джон Донн
НЕ ВЕЛИЧАЙСЯ, СМЕРТЕ Погірдною не будь, не величайся, смерте, Могутня і жахна, та не всевладна ти; Хто вмер — живе; й мене не можеш замогти, Хоч гостриш ти на це своє жадання вперте. Од відпочинку й сну, що суть твої брати, Ми знаєм радощі, тобі ж приносим жертви; Та душі родяться тоді, як треба вмерти, Як треба від кісток на спочив одійти. Чого пишаєшся? Рабо владик і долі, Ти там, де хворощі, трутизна та війна; Ще краще, ніж твоя правиця навісна, Приспати може нас і мак в земній юдолі. Ми прокидаємось навіки після сну, Немає смерті: ти лягай сама в труну! Джон Мілтон
* * * Як ніжно час, юнацьких літ крадій, Взяв двадцять три найкращі роки в мене! А де мій цвіт? Вже дерево зелене, Та на плоди не бачимо надій. А може, в зовнішності молодій Єство вгадати важко достеменне, А може, незнищенне і священне Повинне ждати не весни, а дій?! Та відаю — одержить моє тіло Свій пай землі і все, що в ньому є, Велике чи середнє звершу діло. Що ж, хай цвіте покликання моє, Хоч все незмінне, — що зросло й що стліло, — В очах того, хто
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Сонети. Світовий сонет» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"