Читати книгу - "Плавучий острiв"

Проте ці тубільці, об’єднавшись завдяки зусиллям капітана Сароля зі своїми співвітчизниками новогебрідцями, візьмуть участь у злочинній справі, година якої наближається.

А поки що мільярдяни глибоко переконані в повній безпеці свого існування, де все так розумно передбачено, так мудро влаштовано. Квартет супроводжує незмінний успіх. Його слухають без утоми, нагороджують оплесками. Крім звичайних концертів у казино, влаштовуються музикальні вечори в місіс Коверлі, які відвідує багато мільярдян. Якщо Джем Танкердон ще не був із візитом на П’ятнадцятій авеню, то Уолтер став постійним відвідувачем цих концертів. Не можна собі й уявити, щоб його одруження з міс Ді не відбулось невдовзі… Про це говорять цілком відверто в салонах обох частин міста… Називають навіть свідків майбутніх наречених… Бракує тільки дозволу обох батьків. Невже не трапиться якоїсь події, що змусила б Джема Танкердона й Нета Коверлі висловитись?

І ця подія, нетерпляче очікувана, не загаялась. Але ціною якої небезпеки, якої погрози для добробуту Стандарт-Айленду!

Вдень 16 січня, близько середини тої частини моря, що лежить між Тонга й Фіджі, вартові помітили на південному сході якесь судно. Здавалось, воно прямує до Штирборт-Гарбора. Це був, мабуть, пароплав, водообсягом приблизно в сімсот-вісімсот тонн. На щоглі не видно ніякого прапора, його не підняли й тоді, коли судно підійшло на відстань одної милі.

Якої національності цей пароплав? За його зовнішнім виглядом вартові обсерваторії цього визначити не можуть. Та раз він не вшанував Стандарт-Айленд жодним пострілом, дуже можливо, що це англієць.

Зрештою, судно, про яке йде мова, не збирається заходити ні в один із двох портів. Воно нібито має намір іти далі у відкрите море і, напевно, швидко зникне з очей.

Спадає ніч, безмісячна, темна, хоч в око стрель. Небо вкривають густі, кошлаті хмари, що не пропускають жодного місячного променя, поглинають усе світло. Не шелесне вітерець. Глибока тиша панує і на морі, і в повітрі. Непроглядна темрява сповнена безмежного спокою.

Близько одинадцятої години погода міняється. Атмосфера робиться грозовою. Пітьму раз у раз прорізують блискавиці, і довго ще по півночі чутно гуркотіння грому, хоч не падає й жодної краплини дощу.

Можливо, що цей гуркіт — відгомін далекої грози — перешкодив митній охороні, що вартувала на батареї Корми, почути дивний посвист і незрозуміле гарчання, які лунали в повітрі над цією частиною узбережжя. Ці звуки не були породжені грозою і тривали тільки між другою й третьою годинами ночі.

Вранці з найвіддаленіших од центру міських кварталів надійшли тривожні звістки. Передавали, що наглядачі, які пильнували отари на пасовищах, раптом, наче охоплені панічним страхом, пороснули врозтіч, — одні до портів, другі за огорожу, що оточує місто.

Став відомий і інший, ще тривожніший факт: уночі було пошматовано щось із п’ятдесят баранів, їхні скривавлені рештки валяються поблизу батареї Корми. Така ж доля спіткала й кілька десятків корів, кіз і оленів в загородах парку і щось із двадцятеро коней.

Безперечно, на цих тварин напали хижаки… Але які хижаки? Леви, тигри, пантери, гієни? Хіба ж це можливо? Хіба якийсь із цих лютих м’ясожерних звірів з’являвся будь-коли на Стандарт-Айленді? Хіба ж можна припустити, що вони перепливли море? Адже «перлина Тихого океану» не плаває поблизу Індії, Африки чи Малайї, фауна яких багата на хижаків!

Зовсім ні, Стандарт-Айленд так само далеко від цих країн, як і від гирла Амазонки або дельти Нілу, а проте двох жінок, які щойно розказували про це в садку біля мерії, о сьомій ранку переслідував величезний алігатор, що повернув потім до берега Серпантайн-рівер і сховався під водою. Трава, що коливається уздовж берега річки, свідчить про те, що там борсається чимало таких ящерів.

Самі вважайте, яке враження справили ці неймовірні звістки! За годину спостерігачі обсерваторії повідомили, що на полях ганяють і стрибають парами численні тигри, леви й пантери. На кількох баранів, що метнулися в бік Хвилеріза, напали два величезних тигри й роздерли їх на шматки. З усіх боків збігаються хатні тварини, перелякані гарчанням хижаків. Вранці з міста вирушили люди, що працюють у полі й на городах. Але перший електричний поїзд, який попрямував до Бакборт-Гарбора, негайно повернувся у гараж. Троє левів гналися за ним на відстані ста кроків і ледве його не догнали.

Ясно, що на Стандарт-Айленд уночі вдерлася зграя хижаків і, коли не вжити негайно застережних заходів, вони добудуться і в Мільярд-Сіті.

Наші артисти дізналися про те, що сталося, від Атаназа Доремюса. Професор грації й танцю, вийшовши з дому раніше ніж звичайно, не наважився повернутися і знайшов собі притулок у казино, відкіля ніякі людські зусилля тепер його неспроможні витягти.

— Облиште! — вигукує Пеншіна. — Ваші леви й тигри — просто вигадки, а ваші алігатори — першоквітневі жарти.

Проте очевидні факти доводиться визнати. Муніципалітет наказує зачинити ґратчасту огорожу навколо міста і загородити вхід до обох портів і до охоронних постів на узбережжі. Одночасно припиняється рух електричних поїздів: людності заборонено виходити в парк і за околиці міста, поки триватиме небезпека нападу хижих звірів.

Саме в ту мить, коли поліцейські зачиняли ґратчасту браму в кінці Першої авеню, з боку скверу, що оточує обсерваторію, за п’ятдесят кроків од них вистрибнула пара тигрів; очі в них палали, пащі були скривавлені. Ще мить — і хижаки опинились би за огорожею.

Зачинили ворота також біля мерії; Мільярд-Сіті тепер може не страхатися нападу.

Яка неймовірна подія, скільки газетного матеріалу для відділів щоденної хроніки й пригод у «Старборд- Кронікл», «Нью-Геральд» та інших газетах Стандарт-Айленду!