Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

- Про які почуття ти говориш? - перебила я його монолог.

До мене ще не дійшло, до чого він веде цю розмову. Тоді Паркер розсерджено вдихнув, поклавши свої руки мені на плечі, і відверто сказав:

- Я по-справжньому закохався. Але не у себе, а у неймовірно цікаву дівчину. І ця дівчина - це ти, Ані! Як ти досі не зрозуміла, що просто зводиш мене з розуму?!

Від шоку, я, здається, відкрила рота... Він закоханий у мене. Дейв Паркер закоханий в мене. Це все сон, чи реальність?

Боже, невже це можливо? Я шалено чекала на ці слова місяць тому, але зараз, після всього осмисленого, я без поняття, що робити. Почалася боротьба між моїм серцем і розумом, і я не знаю, до чого мені прислухатися:

- Чи можна вірити тобі, Дейве? - прошепотіла я. - Може, ти всім дівчатам такі гарні слова говориш?

- Це, Ані, вирішувати тільки тобі, - гірко усміхнувшись, відповів він.

Так, йому боляче не чути нічого у відповідь на признання, але мені, повірте, не легше. Я втомлено помахала головою:

- Поїхали додому. Я не хочу тут більше знаходитися.

Після цього я спокійно рушила до машини, а Дейв, явно розчарований моїм вчинком, пішов за мною. Сівши у машину, хлопець завів її, і ми поїхали додому. Тиша заполонила салон. Дейв нічого не казав, і я не могла добрати потрібних слів. Важко зараз сказати йому про свої почуття, та й не готова я ще до цього.

Мої очі роздивлялися нічні вулиці Вашингтону. Він такий красивий вночі. І такий самотній... Як і я. Через це я і люблю його, тому що ми з ним схожі.

У машині було занадто гаряче тому, через декілька хвилин, я не помітила, як солодко заснула прямо на кріслі.