Читати книгу - "Загублена Валькірія, Кеті Рід"

Відкинувши важкі думки, я спитала:

— Лейф відпустив мене в Альвгейм?

— Я не казав, куди саме ми вирушимо, щоб він не відправив за нами шпигунів. По версії для всіх, я просто покажу тобі інші світи.

— Може, візьмемо з собою Інгрід і Гуннара? — стрепенулась я. — Ти казав, що на День Сонця буде якесь святкування.

Заправивши вологе пасмо волосся мені за вухо, Ас схилив голову набік.

— Чому б і ні.

Потім, окинувши мене поглядом, додав:

— Тобі личить розпущене волосся.

— Так я краще контролюю магію, — ніяково зізналась я. — Не знаю, як це працює.

— Енергія тече в тобі, ніде не затримуючись і не зустрічаючи перешкод, — пояснив він. Помовчавши, сказав: — Твої кинджали уже мають бути готові. Якщо хочеш, заберемо їх разом і навідаємо Гуннара в домі воїнів — випробуємо їх у дії.

Згадавши, що Гуннар займався тренуванням воїнів-новачків, я кивнула. Всередині продовжувала сидіти невпевненість, що я не готова. Зрештою, поки не спробую, не дізнаюся. Адже так?