Читати книгу - "Полум'яна 3, Маїра Цибуліна"

– Бертольде! Що за манери? - Віконтеса Крекстон була вражена поведінкою чоловіка. - Мало того, що ти так некрасиво висловився про мою улюблену племінницю, так ти ще дозволяєш собі такі вульгарні висловлювання у вихованому суспільстві.

– Я маю на увазі – ту частину тіла, що дуже надійно прихована від такого вихованого суспільства, серед якого навіть згадувати її не можна вголос.

- Яка вульгарщина звучить із твоїх вуст, коханий?! Не думала, що тобі прийнятна така недбалість і вульгарність у зверненні та манерах.

- Мила, хіба тебе не шокує правда, що тільки-но відкрилася? Тебе лише шокують мої вульгарні слова. Мені здавалося, що ти мала б зараз журитися над тим, що Роберт виявився не рідним сином отця Гаврилія.

- Що за дурниці ти кажеш, любий? Як Роберт не рідний син містера Стокмі? А чий він син? - Віконтеса Крекстон була здивована.

- Ти погано стежила за нашою розмовою, кохана.

- Роберт, мій син, міледі, - вставив Річард, втомившись від цієї безглуздої плутанини.

– Що? Як? Ви та Кетрін! Коли ви встигли? – Жінка була шокована. З відкритим ротом і широко розплющеними очима, вона хвилину мовчала, намагаючись зрозуміти страшну правду.

- Любий, ти не хочеш мене представити твоїй тітоньці? - мило залопотіла маркіза Ботем, впливаючи у вітальню, і безцеремонно, повиснувши на лікті у свого коханця.

Прихід коханки Річарда перервав цю безглузду ситуацію.

- Що ця леді робить у цьому будинку… - запитала Марджі свого чоловіка, який застиг на півкроці до гостя, почавши здогадуватися, чим викликано її невдоволення. – … без будь-якого супроводу? Це неналежна поведінка для такої пристойної леді, якою я вас вважала досі, дорога маркіза Ботем. Ви паплюжите чесне ім'я вашого покійного чоловіка, а також накликаєте страшну ганьбу на себе і на мій дім, в якому вас прийняли так гостинно. Коли мені дворецький повідомив, що його світлість привіз із собою даму без компаньйонки чи іншого супроводу когось – я вважала, що у Бредбері зовсім погано зі зором стало. Бідолаха! А виявляється, він мав рацію.

- Не варто так сприймати близько до серця цю ситуацію. Мене супроводжує сам герцог Ештон, мила віконтесо Крекстон, - До того ж хто в такій глушині зверне увагу на це маленьке опущення? Крім того, я шановна, доросла леді, вдова. Я можу собі дозволити подорожувати без будь-якого супроводу з боку родичок чи компаньйонок. Потрібно йти в ногу з цивілізацією та з новими сміливими віяннями. Досить потурати тим старим матронам, які вважають гріхом навіть безневинний флірт. Нині інші моральні підвалини!

З останнім висловлюванням маркіза Ботем була виставлена за поріг замку Бертольдшир нинішньою господинею, віконтесою Крекстон, доки та не знайде собі компаньйонку.

- І де мені знайти компаньйонку в цій глушині, Річарде?! - волала Софія, переступаючи поріг того ж заїжджого двору, в якому вони з герцогом нещодавно зупинялися, щоб перечекати завірюху. - Любий, адже ти мене не кинеш тут одну? Ти оселишся разом зі мною, правда? - запитувала жінка, повиснувши у чоловіка на грудях.

- Софіє, я приїхав сюди до дядька і до сина, а не для того, щоб розважати тебе тут, - мовив герцог, прибираючи жіночі ручки зі своєї шиї.

- Так ти мене залишиш тут, - почала ридати жінка або просто майстерно прикидатися. - І коли ти мене відвідаєш, коханий?

Зрозумівши з мовчання коханця, що станеться це не скоро, вона почала швидко шукати розв'язання своєї проблеми.

- А якщо взяти в компаньйонки небогу дружини твого дядечка? Тоді ця вихована матрона відчинить переді мною двері замку Бертольдшир, так? І питання буде вирішено. Ця ж жінка – дружина священника, містера Стокмі, який приходиться братом барона Нільдерстоуна. Вона, мабуть, шаноблива і порядна місис із добрими манерами. Цілком підійде для компаньйонки. І не напевно, а точно, адже дружина священника не може бути іншою.

- Так, чудова ідея, - Річарда настільки зацікавило рішення коханки, що він ожив духом блискавично. Хоча ще секунду тому був схожий на нудного, злого тер'єра, готового кинутися на будь-кого, хто намагався відвернути бідолаху від його похмурого настрою. - Софіє, ти розумниця! - Герцог підняв маркізу за талію і став крутити навколо своєї осі, радіючи немов хлопчисько, якому його кохана відповіла "так".