Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Але це ж неправда, – сказала я, підступаючи до самої ятки. 

Обережно зазирнула всередину: як я й сподівалася, чоловік тут не тільки продавав, але й прямо на місці виготовляв півників – за стійкою примостився заляпаний карамеллю вогняний камінь, баняк з киплячим цукром та чимало ложок. І, здавалося, жодна з них не була чистою. 

Про санітарні норми тут, вочевидь, ще не чули.

–  Неправда? Дурниці! І взагалі, – чоловік тикнув товстим пальцем мені прямо у груди, і в ту ж мить Арден знову ледь не засунув мене собі на спину, та цього разу я не дозволила цього. – Вмієш краще? Ну то вперед, покажи мені, як треба! 

І він відступив у бік, підсміюючись та підкручуючи довгі вуса. Певно, очікував, що я зараз почну перепрошувати й заберуся геть. Не та ту напав! 

– З радістю.