Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

— Що?! — Марина різко підвищує голос. — Яке розлучення?! А як же наша дитина?!

— Наша? — Від її слів стає смішно. Я ще раз затягуюся і починаю сміятися. Істерично. Глузливо. Марина ошелешено дивиться на мене, а я не можу зупинитися. Чорт забирай, мене розвели, як останнього ідіота.

— Що відбувається, Тимофію? Ти вирішив кинути нас заради своєї дівки?!

— Марино, стули пельку! — гарчу роздратовано. — На відміну від тебе, я ніколи тобі не зраджував.

— Що значить «на відміну від тебе»? — її голос тремтить, але вона намагається зберегти звичну зверхність.

— А ти вже не пам’ятаєш, як зраджувала мені зі Стороженком?

Очі Марини різко розширюються, у них з’являється жах.

— Звідки ти…

Її голос тремтить, а очі метушливо бігають, ніби вона шукає вихід із пастки.

Я роблю затяжку, втягуючи дим, і повільно випускаю його у відчинене вікно. Усередині мене вирує буря, але зовні я залишаюся холодним.

— Це вже не має значення, — відповідаю тихо, але без злості. Без болю. Тільки байдужість.

Марина робить кілька кроків до мене, її обличчя перекошене від паніки.

— Тимофію, це не так, як здається! Давай сядемо, поговоримо… Я… Я просто заплуталася, зробила помилку, але я завжди хотіла бути з тобою! — її голос ламається, а на очах з’являються сльози.

Я дивлюся на неї і відчуваю тільки огиду. Яка ж вона актриса. Навіть не знав, що в неї є такі таланти. 

— Ти не заплуталася, Марина. Ти все розрахувала. Ти вирішила, що я — найкращий варіант, після того як твій депутат відмовився від тебе та твоєї дитини.

Вона здригається, немов я вдарив її словами.

— Ні, це не так! Я тебе кохаю…

— Замовкни, — ріжу її зізнання, не бажаючи слухати більше жодної брехні.

Марина на мить завмирає, а потім її лице спотворює гримаса люті.

— Це все через неї, так?! Через ту, по якій ти «сохнеш»?!

Я різко повертаю голову в її бік, і вона відступає назад, упираючись у стіл.

— Ні, Марина. Це через тебе. Через твою брехню, твою підлість і твоє лицемірство.

Її груди стрімко здіймаються від важкого дихання, руки тремтять.

— Ти не підеш, — шипить вона, стискаючи кулаки. — Я не дозволю тобі піти!

Я гірко всміхаюся.

— Ти мене не зупиниш. Завтра я подам документи на розлучення. І чим швидше ми закінчимо цю виставу, тим краще для нас обох.

Її очі наповнюються люттю, змішаною з розпачем.

— Ти пошкодуєш, Тимофію! — кричить вона мені вслід, коли я проходжу повз неї до спальні.

Я зупиняюся, потім повільно повертаюся до неї й підходжу впритул.

— Ні, моя люба, це ти пошкодуєш, якщо затягуватимеш розлучення, — кажу тихо, але з холодною загрозою в голосі.

Вона затамовує подих, а її обличчя блідне.

— Чи, може, ти хочеш, щоб дружина твого депутата дізналася, що ти вагітна від нього? Думаю, після цього він із задоволенням створить твоїй родині ще більше проблем.

В її очах читається справжній страх. Вона намагається щось сказати, але губи лише беззвучно ворушаться.

— У тебе є три дні, щоб зібрати свої речі та з’їхати з квартири, — додаю, дивлячись їй прямо в очі.

Марина залишається стояти посеред кухні, вражено дивлячись мені вслід, коли я йду, не чекаючи відповіді.