Читати книгу - "Українська міфологія"

Вінками на кладовищі клечали могили:

— «Проводілі, це на Тройцу в понедєлок. Як Тройца мінає вже, дак у понедєлок проводілі русалок в нас. Ішлі на кладьбіща… тоди ж… не було ще таких украшенійов, отак як тепер штучних, а так ішлі на поле, рвалі цвєткі да робілі вєночкі да ішлі на кладбіща да на хрестікі чеплялі. Провода. І Розиргі — казалі. Всє, хто желав, оце йшлі на кладбіща да казалі: «Русалок проводімо».[1298]

— «А проводили, оце як Троєчний… оце Тройца заходить, це щитають Троєчний тиждень. А тоді вже в понеділок — плетемó вінки з волошок, і це несемó на мóгилки русалкі. Русалкам. Як проводили на могилки, дак казали «Розигри», да. На мóгилки носили да по родні на хрести чепляли. Оце туди».[1299]

Подекуди вінки чіпляли лише молодим, а надмогильні хрести старших за віком людей уквітчували букетами:

— «Це як молодий — вєнка треба йому надєт, а старий — пучечка, або й квєточок покидаєш. На Розирги».[1300]

— «Розирги щиталоса у понедєлок. Тоди вже ми на мóгилкі несем. Вже те… волошкі — знаєш шо таке. От ми йшли, малиє ж були, старіє ж на роботі, а це дєтвора вже ж, зранку собіраємос, ідем по житах і рвемо волошку. І приносим додому, венки робім, пучки такіє в’яжемо, а тоди вже вечором так у ту пору йдемо на могилкі. Проводит русалкі, це щиталос. В понедєлок. Проводили русалкі. На мóгилкі брали багато. Це од роднє завісіло. Вберемок несеш. Це ж на хрест треба на кажний пов’єсити. Ну, так на хрест — два пучкі вєшаєм. А як молоде яке помре— дак вєнка вже плетем, напрімєр, як молода людина. А бабі й дєду вєшали пучкі».[1301]

Лише в с. Мусійки зафіксовано варіант, коли вінки для русалок пускали на воду: «Ну, от при Проводах, як уже провожають русалки, дівчата віночки такі в’ють, ідуть десь до броду, пускають тії віночки — то наче для русалок».[1302]

Вінки зазвичай плели з осики. Під час Проводів вінки могли кидати у вогнище, однак один обов’язково приносили додому й кидали на капусту:

— «Одногó венка кóдаєш, а одногó береш несеш додому (і боїшси, шоб русалка тебе там ззаді не поймала), і приносіш на капусту ложіш. Два. Обезатєльно два. [Одного] кíдаєш на огонь, а тогó вже несеш додому. А венкі— в нас була осина така, так із осіни з гóллячок рабілі венкі. Дуже красівіє. І квєткі там, якіє вже є в каждого, стрóкалі у веночок тей. От капусту посадити, дак тако вєночка на ту капусту вже надєє´ш. І тей вєночок лєжиць, покамість і капусту копать».[1303]

— «А русалкі уже — спєвають пєсні всякіє, як русалкі праводзім. Хаділі на сáміє кладбіща. Там агонь здоровенний уже наложать перед кладбіщем, а потом переплигуйом через агонь. Цвєти, венкі… Це венкі кíдалі вгóру, на агонь кíдалі. А потом уже і додому йдем. Ну, того венка… То ж на головє ж йон… А патом його пудкідайош, пудкідайош — і пашов додому. І на агонь кíдалі венкі. Шоб пагарєлі. А нє — дак додому нєсуть, а потом на капусту ложать, шоб гусєнь нє єла капусти».[1304]

— «Русалкі калісь булі… Казалі, русалкі… Як уже праводілі, дак вєнкі плєлі. Толькі с асіни. С асіни. Ну, дєраво таке, асіна. Плєлі. І то вже як праведуть увечарі там… і ’гонь кладуць, і гуляюць, панадє´юць тиє вєнкі, ідом із поля, вєнкі паробім, і то з тимі вєнкамі пате… Кала мóгілок хаділі, там плигáлі чераз агонь із цим ми всє. Спєвалі якісь пєснє, я вже забулас. І тади увєчері, як догуляєш, ідом — і на капусту клалі. Шоб наче капуста… шоб нішо нє нападало, чі шо».[1305]

— «Раньчей проводілі русалак. Із асіни ламалі гóлькі, плєлі вєнкі. І цє на Русальний тіжджєнь, в понєдєлак надєвалі на голави тіє веєнкі, хлопци палілі на кладьбіщах куля´, переплигáлі через тей агонь, а потом насілі тіє вєнкі на капусту, дє в кого горóди. Оцє такє рабілі у нас. А русалкі в нас дуже гарно праводілі раньчей, дак уже скулькі год пройшло…»[1306]

В одному з варіантів молодь приносила додому гілля дуба й кидала на огірки: «Це молодіє брали веночки із волошок, положімо на могіли. Уже ідут із кладьбіщ, до це вже берут дуба рвуть, застиркують… дуба голлє — застиркують за спинý і в городі стиркают, де огурочкі. Шоб були тверді огурочкі (сміється — В. Г.)».[1307]

Подекуди брали на кладовище сухий май, яким була прикрашена хата на Трійцю: «Ну, в нас оце Клéньчата субота, Трійця, так, а потом, оце вже проводили русалок — через тиждень, на слєдуючий понедєлок, ми проводили русалки. Ото брали клення вже знімали, вже все з хати викідали… Ну так — за сарай ложили… Я вже вам не скажу, вже це ж таке… А татарку тоже скручували, десь там застиркували, но для чого — я вам не скажу. Потом вона десь діваєцця сама. І то вже ми пучок там — клення, татарку, і нєскоко гіллячок клення, букет із цвєтов — і йшли ми на кладбіща, проводили русалок. І то обізатєльно туди ми цвєти носили, ставили, так. Ну, то ж уже на Паску там обєдали, все приготовляли, а на Трійцу — ні. На Проводи. Це тільки носили цвєти. І цвєти ломали, і цьо ж клення з хати брали там… ну, скіки… то дєти там — скіки понесут, скіки захватит. І то по дорозі кидали там аж до саміх кладбіщ. Це русалок проводіли. Ну так — те, шо я знаю. І цвєти, й клення. З хати віносили його. Да, сухе все ми з хати віносили. І на кладьбіща носили […] Оце ми русалок проводимо. Розигри сьо називають».[1308]

Трапляється традиція роздавати на кладовищі «запростибіг» за померлі душі: «В понедєлок уже проводім русалок. На кладзьбіща ходілі, венкі плелі колісь дома, я знаю. Ну, цвєти несем. І несем таке… Печення, канхвети, — то роздаєм ще на кладьбіщах. Як проводить уже русалок у понедєлок. Як уже тиждень одбув сьой — уже в понедєлок — Проводá в нас щитаюцця. І роздавалі — то ж дєткі бєгалі. Дєткам. Ну, і взрослим. То Проводи — то проводзім мертвих душ уже. То вони на землє ходзілі, а то вже — тих, хто заслужив… Я ше знаю, колісь іще, мо’, я мала була, то ця, Олю… Бýлоччина Леся, на мóгилках у нас, на кладьбіщах — воділа хоровод между могіламі і сповалі вони. То шо вони там сповалі — то ти мене сьо’дні питай… Да, на Проводи».[1309]

Згадують також і про