Читати книгу - "Ті, що співають у терні"

— Ти хочеш сказати, що він нас забув, — мовила вона з сумом у голосі.

— Та ні, навряд чи. Якби він нас забув, то не писав би так часто і не просив би поділитися новинами про кожного з нас. — Він повернувся у сідлі й співчутливо поглянув на дочку. — Гадаю, буде краще, якщо він взагалі не приїжджатиме, тому я його й не запрошую у гості.

— Татку!

Педді рішуче взявся за дражливу тему.

— Послухай мене, Меґі, негоже тобі мріяти про священика, і слід це зрозуміти. Тобі досить добре вдавалося приховувати свою таємницю, бо, здається, більше ніхто не знає про твої почуття до нього, але ти ж мене спитала, а не когось іншого. Тож послухай, що я тобі скажу: ти мусиш зупинитися, зрозуміла? Отець де Брикасар дав священну клятву і, наскільки мені відомо, не має ані найменшого наміру порушувати її, і ти помиляєшся, якщо гадаєш, що ти йому подобаєшся. Коли він вперше зустрів тебе, він був уже дорослим чоловіком, а ти маленькою дівчинкою. Ось так він тебе досі й сприймає — маленькою дівчинкою!

Вона нічого не відповіла, і навіть вираз її обличчя не змінився. «Вся в Фіону», — подумав Педді.

Деякий час помовчавши, Меґі озвалася знову, голосом впертим і напруженим.

— Але він може кинути бути священиком. Я не мала змоги з ним про це поговорити.

Потрясіння, що відбилося на обличчі Педді, було щирим, тому Меґі воно здалося переконливішим за батькові слова, хоч якими несамовито-пристрасними вони й не були.

— Меґі! О Господи, от що значить жити в глушині! Тобі слід до школи ходити, дівчино моя, і якби тітонька Мері померла трохи раніше, то я спровадив би тебе до Сіднея, щоб ти там хоч років зо два провчилася і набралася розуму! Але тепер тобі запізно вчитися, еге ж? Ти ж не захочеш, щоб із тебе сміялися молодші однокласники, моя маленька Меґі. — Він помовчав, а потім знову заговорив, уже спокійніше, роблячи між словами паузи, щоби недвозначно надати їм болючої жорстокості, хоча він не мав наміру бути жорстоким, а хотів розвіяти ілюзії раз і назавжди. — Отець де Брикасар — священик, Меґі. І він ніколи — ніколи! — не припинить бути священиком, ти маєш це усвідомити. Клятви, які він виголосив, є священними і надто урочистими, щоби їх порушувати. Якщо чоловік став священиком, то вороття немає, тому наставники в семінарії роблять все, Щоб людина добре зрозуміла, на який крок зважується і чим він клянеться. І чоловік, який бере на себе ці священні обов’язки, поза всяким сумнівом знає, що їх не можна порушувати. Ніколи. Отець де Брикасар взяв на себе такі обов’язки і ніколи їх не порушить. — Педді зітхнув. — Второпала, Меґі? Відтепер ти не матимеш підстав мріяти про отця де Брикасара.

До ферми вони під’їхали спереду, тому до стайні було ближче, аніж до скотопригінного двору; не кажучи ні слова, Меґі повернула свою кобилу до стайні, щоби батько далі їхав сам. Декілька разів Педді обернувся — чи не їде вона ззаду? — та коли Меґі зникла за огорожею, що оточувала стайню, він підострожив свого чалого і перейшов на галоп під кінець подорожі, ненавидячи себе за те, що йому довелося сказати доньці те, що сказав. Чорти б забрали всі оці делікатні штучки між чоловіком та жінкою! Бо для них, схоже, існують свої особливі правила.

* * *

Голос отця Ральфа де Брикасара був холодним та суворим, але ще суворішим був його погляд, яким він прикипів до обличчя молодого священика, коли кидав йому жорсткі, ретельно вивірені слова.

— Ви поводилися не так, як вимагає Наш Господь Ісус Христос від Своїх священиків. Гадаю, вам відомо це набагато краще за нас, хто висловлює вам свій осуд, але я також мушу висловити вам осуд від імені нашого архієпископа, котрий є для вас не лише колегою-священиком, але й вашим настоятелем. Ви мусите безумовно коритися йому, і вам не дано йти наперекір його почуттям та рішенням, які він прийняв.

Чи усвідомлюєте ви по-справжньому ту ганьбу, яку накликали на себе, на своїх парафіян, а особливо — на Церкву, яку ви маєте любити більше за будь-яку людину? Ваша обітниця безшлюбності була такою ж урочистою, як і решта обітниць, і порушувати її — це великий гріх. Звісно, ви більше не побачитися з тією жінкою, але нам слід допомогти вам у вашому прагненні здолати спокусу. Тому ми вирішили, що ви негайно вирушите виконувати свій обов’язок до парафії міста Дарвін, що в Північній Території. Сьогодні увечері ви вирушите до Брісбена швидким потягом, а звідти, знову ж потягом, прослідуєте до міста Лонгріч. У Лонгрічі ви сядете на літак компанії «Квантас» до Дарвіна. Ваші речі вже пакують, і їх доставлять на потяг до його відправлення, тому вам немає потреби повертатися до вашої нинішньої парафії.

А тепер йдіть до каплиці з отцем Джоном і помоліться. У каплиці ви пробудете доти, поки не настане час їхати на вокзал до потяга. Заради вашого ж душевного комфорту та спокою отець Джон супроводить вас аж до Дарвіна. А тепер можете йти.

Вони були розумні та всезнаючі, ці священики з адміністрації; і вони не збиралися дозволяти грішнику й надалі підтримувати стосунки з молодою дівчиною, яку він зробив своєю коханкою. Ця історія набула скандального розголосу в його теперішній парафії, і поставила Церкву у вкрай скрутне становище. Стосовно ж дівчини — нехай чекає на нього, нехай виглядає його, нехай хвилюється — куди ж подівся її милий? А милий відтепер і аж до його прибуття до Дарвіна перебуватиме під невсипущим оком пречудового отця Джона, який отримав відповідні вказівки; по прибуттю кожен лист, відправлений грішником із Дарвіна, буде перевірятися, а міжміські телефонні дзвінки йому заборонять. Тому його дівчина так і не дізнається, куди він подівся, а він так і не зможе їй пояснити, бо не матиме фізичної можливості. Не матиме він можливості завести ще одну коханку, бо Дарвін був молодим містом першопрохідців, тому жінку там і днем з вогнем важко було знайти. Його обітниці — непохитні, він ніколи