Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 236
Перейти на сторінку:
І відбулося це, Іване Карповичу, завдяки вам. Ви знову дуже вчасно з’явилися. Знову врятували мене, за що я вам дуже вдячний. Розумію, що важливість вашої допомоги досить важко оцінити у грошах, тому віддячу вам на словах, додавши просто часткову компенсацію ваших зусиль та ризиків.

Пан Бенціон поклав на стіл переді мною тлустий конверт і чорний мішечок, мабуть, із коштовностями.

— Це, Іване Карповичу, щодо наших поточних справ. А тепер перейдемо до вашого прохання. До речі, хотів вас спитати. Ви зовсім із Росії їдете чи на деякий час? — Пан Бенціон знав про мої плани, бо готував їх здійснення.

— Виїхати я збираюся лише на деякий час. Сподіваюся, що швидко вирішу всі справи й повернуся на хутір.

— Ділова ви людина, Іване Карповичу, маєте справи за кордоном, — усміхнувся пан Бенціон.

— У Європі моя донька і кохана жінка. Я б хотів повернути їх додому, але не хочу, щоб дівчата пливли неспокійним морем самі. Хочу бути поруч із ними — і мені спокійніше, і для них краще.

— Ну, тоді, можливо, варто було б обрати північний шлях, через Мурманськ? Він безпечніший, якщо не враховувати німецьких підводних човнів.

— Невже південний шлях такий нездоланний?

— Турки закрили протоки, тепер годі й думати про те, щоб просто сісти в Одесі на пароплав і плисти куди потрібно.

— Але ж є інші шляхи, можливо, не такі зручні, але хоч якісь?

— Шляхи є, але я не зможу гарантувати вам безпеку на всій їх протяжності, — попередив пан Бенціон.

— Нічого, гадаю, що зможу потурбуватися про свою безпеку.

— Так, події останніх днів доводять, що вас справді краще не чіпати, — закивав Крік.

— То що за шляхи?

— Через Болгарію. Зараз її війська захопили майже все узбережжя, усунувши румунів і вийшовши до російських військ. Суходолом пройти неможливо, бо там фронт, точаться постійні бої, дуже небезпечно. Але Чорне море завжди було торговим морем. І зараз, попри війну, торгівля триває. Мої друзі з-поміж тих, хто долає кордони заради торгівлі, доправлять вас морем до Варни. Звідти моя людина відвезе вас залізницею до Пловдива. Цю частину шляху я гарантую, бо там будуть мої люди. А от від Пловдива до грецьких Салонік доведеться їхати горами. Я дізнавався, проїхати там можна, але гори неспокійні, шмигають там арнавіти, щось на кшталт кавказьких абреків, і часто нападають на мандрівників, тож вам краще бути обережним. У Салоніках сядете на пароплав і вирушите, куди вам треба. Ось такий непростий шлях, Іване Карповичу, але простішого зараз не вигадаєш, війна.

— Бенціоне Менделевичу, я й не чекав чогось кращого.

— Ось документи, які ви просили. — Крік поклав їх на стіл і почав перебирати. — Ось закордонний паспорт на ім’я Петра Олексійовича Шатирьова. Паспорт справжній, зроблений моїми хорошими знайомими з одеської поліції. Користуйтеся і не хвилюйтеся. Тут ви записані міщанином, як і просили. Ось телеграма з Бразилії про те, що захворіла ваша сестра Паша Олексіївна Шатирьова, тому просять вас прибути. Завтра ввечері ви відпливаєте. Здається, це все, що ви просили. — Пан Бенціон уважно подивився на мене.

— Дуже вам вдячний. Хотів би оплатити роботу майстрів.

— За це не хвилюйтеся, майстрам віддячили. Але чому ви хочете їхати саме на південь, Іване Карповичу?

— Хочу побувати в Італії, на батьківщині матері моєї доньки. Ізабелла багато розповідала про ті краї. Дуже вже кортить мені побачити їх на власні очі.

— Можливо, Іване Карповичу, вам у пригоді стане кілька моїх людей? Радо відправлю їх із вами. Розумні сміливі хлопці, з якими у вас не буде клопоту.

— Ні, пане Бенціоне, дякую за пропозицію, але поїду сам. Розумію, що часи зараз тривожні, але ви ж мене знаєте, я до всякого готовий.

— Ну, тоді вип’ємо за успіх вашої подорожі та щасливе повернення, — запропонував пан Бенціон.

— Залюбки, — кивнув я.

Пан Бенціон натиснув невидимий мені дзвінок, до нас зайшов офіціант, налив коньяку. Ми смакували. Крік щось собі думав.

— Іване Карповичу! А чи не думали ви над тим, щоб докорінно змінити своє життя?

— Яким чином?

— Я можу запропонувати вам очолити Синдикат.

— Що?

— Розумієте, Іване Карповичу, роки беруть своє. Я трохи заморився, тому планую відійти від справ. Але я хочу залишити Синдикат у надійних руках. Колись я думав, що моє місце займе Фіма. Але його вбили. І ця рана досі в серці моєму, — зітхнув Крік. — Борис має хороші перспективи, але йому потрібно ще багато чого навчитися.

І зараз йому зарано очолювати Синдикат. А от ви б могли це зробити.

— Я ж не жид.

— Це не важливо, Іване Карповичу. У нас тут не дивляться, якого ти коріння. Якщо ти вмієш працювати, ти працюєш.

— Я ж сищик. Я завжди ловив злодіїв, а не очолював їх.

— Знаєте, Іване Карповичу, колись був такий Ванька Каїн. Злодій, що перейшов до поліції і став найкращим сищиком Москви. Я думаю, що найкращий сищик імперії легко може стати і найкращим її злодієм. Зараз

1 ... 70 71 72 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"