Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Відлуння у брамі 📚 - Українською

Читати книгу - "Відлуння у брамі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відлуння у брамі" автора Костянтин Матвієнко. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Пригодницькі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 90
Перейти на сторінку:
згортки зеленого кольору. Виявилося, що в одному з них — кривий східний кинджал у піхвах, оплетених золотим дротом і прикрашених червоними камінчиками. Руків’я кинджала являло собою цільний криваво-червоний камінь.

— Це найбільший серед знайдених на Велесі яхонтів, — пояснив тезка планети, торкнувшись руків’я. — Його називають Лалом. За поширеною східною легендою, той, хто володіє цим каменем, не знатиме поразок у війні. Отримати Лал мріє кожен володар на планеті, а надто ті, для кого війна — єдиний спосіб владарювання. Коли Невс дізнається, що ви принесли для нього кинджал із Лалом, він неодмінно запросить вас із торговельної слободи до своєї Кремляді на Відьминому пагорбі…

— А чи не жирно йому буде? — втрутився Ден. — Чарівну зброю каганові, який вже неситим оком накинув на півсвіту?

— Не переймайся, — заспокоїв темпераментного юнака Велес, — направду, жодної надприродної сили кинджал не має — просто цяцька для марнославних і марновірних.

— Їм було б не зайве взяти з собою ще й зброю для захисту. Пістолети, наприклад, — сказав Мечислав, розглядаючи кинджал.

— Ні, — заперечив Іван. — Коли раптом обшукають, така зброя видасть нас із головою. Обійдемося звичним для цього часу знаряддям.

— Саме так, на жаль, — підтримав його Велес, відкрив скриню і дістав для кожного з трьох учасників походу по простому булатному ножеві та топірцеві.

— А дзеркало, чим воно таке вже визначне, га?.. — нечемно втрутився у розмову Ден, намагаючись, бодай на мить, заволодіти замашним топірцем, до якого вже простягнув руку Мстислав.

Утім, цей маневр не вдався. Юнак затнувся, отримавши легкого запотиличника від Мечислава, якому таки вдалося перехопити інший топірець, призначений Олегові.

— Направду? — всміхнувся Велес, споглядаючи це дитяче борюкання за «іграшки». — Нічим. — Він розгорнув другий пакунок і взявши до рук дзеркало у філігранній оправі, додав: — для землян із двадцять першого сторіччя нічим. Це, на вигляд звичайне, люстро нещодавно виготовили у Києві, у вас на Землі. Воно не б’ється, легке і тоненьке. Мені його передав Триголос, а я вже подбав, щоб прикрасити його цією оправою.

Овальне дзеркало, завбільшки з обличчя дорослої людини, оздоблювала карбована срібна оправа з лазуритовим руків’ям. Цей масивний і водночас філігранний виріб прикрашали чималі блідо-сині круглі та квасолеподібні перли і невеликі, але чистої води, блискучі алмази.

— Така краса дійсно має сподобатися тій Суї, — промовив Ден, водночас відсуваючись подалі від Мечислава. — Олеже, мабуть саме тобі слід було б вручити їй цей подарунок, — скоса зиркнув на восьмого характерника екс-волоцюга.

— Дивись-но мені, — всміхнувся Олег, і собі імітуючи замах для запотиличника. — Гадаєш, я сподобаюся каганисі?

— А то!.. — розплився у хитрій посмішці Ден. — Кажуть, маєш досвід…

— Панове, час, — поквапив характерників Велес. — Коли будете вертатися, пам’ятайте — брама відчинятиметься рівно на хвилину перед світанком щодня. Тримати її відкритою довше небезпечно, бо хтось із моксельців може натрапити на неї та показати Невсові.

У кам’яній стіні, де був вихід на терасу, вже колихалася завісою-пеленою брама переходу.

— Рушайте з Богом, як то кажуть, — усміхнувся Велес у бороду.

Іван першим ступив крізь завісу. Олег — за ним. Мстислав мав іти останнім. Раптом Ден, клеячи дурня, вигукнув:

— А поцілуватися на прощання? — і з розгону скочив Мстиславові на шию, намагаючись поцілувати парубка у щоку.

Силуючись відірвати причепу, характерник не помітив, що з лівої руки екс-волоцюги у глибоку кишеню його каптана зіслизнув якийсь балончик — чи то дезодорант, чи гель для гоління. Велес лишень усміхнувся. Нарешті спекавшись Дена, Мстислав зник у брамі.

* * *

Вибухи на трамвайних зупинках у Дніпропетровську загалом не спричинили великої паніки. Вже за кілька днів місто повернулося до звичного життя. Гарант на півгодини заїхав до лікарні, де лікували поранених унаслідок терактів. Про людське око він зажадав від спецслужб якомога швидшого розкриття злочинів і того ж дня повернувся до столиці. Служби вказівку оперативно виконали — викрили виконавців вибухів. Ними було названо… політологів з університету, а мотивом злочину — банальне здирництво. Потому всі відповідальні особи вирішили, що можуть полегшено видихнути — «політологів-терористів» запроторили до буцегарні.

Мечислав останнім увійшов до тісного сейфа-бункера в особняку колишнього судді у Золотих Ключах. Там уже перебували Гордій, Северин, Тарас та Назар. Коротко переповівши про те, як на Велесі почалася експедиція до Мокселі, парубок разом зі старшими побратимами приготувалися слухати Гордія. Тепер він був за головного у їхньому гурті.

— Отже, товариство, — почав він, — вперше в Україні здійснено серійний теракт. Ми з Іваном підозрюємо, що Дніпропетровськ для цього обрали невипадково. Принаймні, офіційна версія Служби, нібито за цим стоять лише місцеві політологи, і що їхнім мотивом було тривіальне бажання отримати гроші, виглядає малопереконливою. Навіть припустивши, що вони самі виготовили вибухівку, спланували та здійснили вибухи, дуже дивними є їхні вимоги передати відчіпного через банкомати «Коломбанку».

— Справді, — погодився Назар, — такими дурниками не можуть бути навіть політологи! — Терористи та пірати завше вимагають лише готівку.

— Цікаво, — зауважив Тарас, — а чому саме «Шоломбанк»?

— Не «Шолом», а «Коломбанк», — виправив його Северин.

— Та один дідько, — знизав плечима кобзар. — Якщо припустити, що політологи обрали той банк не випадково, а мали з ним якусь спеціальну домовленість…

— А може, Служба навмисне запропонувала політологам «Коломбанк», щоб легше було їх виявити? — припустив Мечислав. — У нього добре розгалужена мережа банкоматів, і вони всі обладнані відеокамерами.

— Якщо ви закінчили будувати ваші версії, товариство, тоді дозвольте мені вести далі, — Гордій перервав потік припущень від детективів-аматорів. — «Коломбанк» належить до фінансової

1 ... 70 71 72 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння у брамі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відлуння у брамі"