Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Скляне прокляття 📚 - Українською

Читати книгу - "Скляне прокляття"

335
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скляне прокляття" автора Томас Тімайєр. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 98
Перейти на сторінку:
себе освіченою людиною? Тисячоліття пітьми! Що за дурня?

— Виходить, ви не хочете зважати на факти?

— Про які факти може йти мова, пане Гумбольдт? Міфи й легенди, а, якщо вже бути зовсім точним, дикунські казки. — Уїлсон з удаваним розчаруванням похитав головою. — Якби ви знали, скільки їх мені довелося вислухати за всі ці роки, не кажучи вже про примарні пророцтва! Поява комет і падіння крупних метеоритів із глибокої давнини вважалися провісниками лиха. Так гадали мешканці Давнього Китаю та Єгипту, Месопотамії та Середньовічної Європи. Немає такого метеорита, побачивши який люди б не падали навколішки й не починали просити Бога про своє спасіння. Та якби я щоразу дослухався до цих дурних балачок, то й досі працював би лаборантом десь у пропахлих пилом запасниках Лондонського музею природничої історії, а в моєму сейфі не було б ані порошини іридію. Не кажучи вже про це… — він злегка клацнув нігтем по сріблястій кульці у власній очниці.

При цьому пролунав такий скрегіт, що Оскар здригнувся.

— Якщо я вас правильно зрозумів, сер, ви й справді намірилися забрати Скляне прокляття з храму й вивезти його за межі країни? — запитав Гумбольдт.

— Навіть не сумнівайтеся, я це зроблю. Проте, все, що ви розповіли, є дуже цікавим. Мабуть, доведеться вкотре грунтовно обміркувати нашу стратегію. Замість того, щоб викочувати метеорит із храму за допомогою похилого дерев’яного жолоба, ми, гадаю, краще діятимемо згори. Це буде навіть зручніше. Он, бачите це кругле вікно? — Він указав на верхівку храмового куполу. — Там ми змонтуємо щось на кшталт підйомного крану й просто висмикнемо метеорит із кріплень, наче морквину з грядки. Що ви на це скажете?

Учений трохи відступив назад.

— Я не можу цього допустити, й ви розумієте це не гірше за мене.

Його рука потяглася до ціпка з прихованим клинком, та Джейбс Уїлсон теж не дрімав. У його руці зблиснула шпага.

Одночасно Оскар відчув доторк холодної сталі. За його спиною стояв Джонатан Арчер, приставивши до скроні хлопця револьвер. Серед найманців почулосм глухе ремствування.

— Ну ж бо, пане Гумбольдт! Ви й справді бажаєте повоювати? — Уїлсон кивнув на Оскара. — На вашому місці я б усе ж таки передумав.

Учений озирнувся. Побачивши револьвер у руці Арчера, він зблиснув очима.

— Нікчемний боягузе!

Уїлсон скористався моментом і точним рухом вибив бойовий ціпок із рук супротивника.

— Не варто так хвилюватися через дурниці, колего. Не бачу ніяких причин, щоб так гніватися. Вірте, тут нічого особистого, мовиться тільки про справу.

— Не намагайтеся мене переконати, — проричав Гумбольдт. — Той, хто наставив зброю на мого сина, не має жодних шансів. Віднині він — мій особистий ворог, і ніщо не зможе йому зарадити.

— Тоді мені залишається одне — взяти вас під варту. Патрику, замкніть цю парочку в одній із хатин. Можливо, там вони швидше отямляться.

— Тоді заарештуйте мене разом із ними, — вийшов наперед Гаррі Босуелл. — Я більше не згоден мовчати й миритися з вашими злодіяннями. Годі вже з мене! — Його окуляри підстрибували на переніссі від гніву й обурення.

Уїлсон побуряковів.

— У вас контракт, клятий скиглій! Негайно беріться до своєї роботи!

Гаррі похитав головою.

— Фотографувати ваші безчинства? Пошукайте собі іншого дурника. Я звільняюся. І тобі слід би було зробити так само, Максе!

Оскар перевів погляд на Пеппера. Співробітник «Глобал Експлорер» цієї хвилини мав дуже збентежений вигляд. Він ремиґав ротом, наче викинута з води риба. Слова Гаррі були для нього цілковитою несподіванкою. Лише за кілька хвилин йому вдалося видушити з себе кілька слів:

— Пропоную вам усім трохи охолонути, панове! — Макс примирливо здійняв угору руки. — Гадаю, що існує чимало способів залагодити конфлікт мирним шляхом.

— Ох, Максе! — Гаррі співчутливо глянув на друга. — Можливо, нагадати тобі, про що було написано в телеграмі? Ти ж бачив її на власні очі!

— Що за телеграма? — поцікавився Гумбольдт.

— У Дакарі ми отримали телеграму від приятеля Макса, британського журналіста. У ній повідомлялося про те, що сер Уілсон під приводом дуелі прибрав зі свого шляху відомого астронома Франсуа Лакомба, щоб заволодіти матеріалами французьких геодезистів…

— Безсоромна брехня! — проричав мисливець на метеорити.

— …Крім того, там було сказано, що цей випадок було кваліфіковано лондонським судом як «образу її величності». Типовий випадок неправедного судового рішення, якщо вас цікавить моя думка.

— Але ж сер Уїлсон врятував мені життя… — відказав Макс.

— А ти — йому. Хіба цього не достатньо?

— А постріл під час поєдинку з догонами? — запитав Макс. — Якби він вчасно не застрелив дикуна, валятися б мені десь поміж скель із розтрощеним черепом. Фактично, він двічі врятував мені життя!

— Це я стріляв, бовдуре, — відповів Гаррі, сумно й водночас глузливо усміхаючись.

Макс широко відкрив очі від подиву.

— Ти?!

— Я, друже, це я застрелив того догона, який кинувся на тебе з сокирою, — фотограф співчутливо глянув на Макса. — Через тебе я вперше в житті вбив людину. І, повір мені, я б ніколи нічого подібного не зробив, але не міг же я дивитися, як тебе вбивають, і не спробувати втрутитися!

Макс Пеппер вражено застиг на місці. Самовладання остаточно покинуло його, голова опустилася, плечі затремтіли. Журналіст втупився очима в землю і лише після тривалого мовчання спромігся таки підняти голову. Очі його блищали від сліз.

— Вибач мені, Гаррі, але ж я нічого не знав про це.

— Ти й не міг знати. Я сам не хотів тобі казати, проте ситуація надто різко змінилася. Тепер ти потрібен нам.

Макс коливався лише якусь секунду, а потім твердо промовив:

1 ... 70 71 72 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скляне прокляття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скляне прокляття"