Читати книгу - "Небезпечний утікач"

За кілька годин багатий поїзд під'їхав до Лахорських воріт Делі: нарядний парчевий паланкін з завішеним пологом і кілька закритих повозок. Жінки, слуги сиділи у повозках. Кінна мусульманська сторожа оточувала поїзд. Довгов'язий Ходсон їхав верхи біля полоненого, один єдиний європеєць серед усього ескорту.

Всі зупинились коло воріт.

— Хто в паланкіні? — спитав Ходсона черговий по варті офіцер.

— Усього тільки шах Делі, — відповів майор.

Сторожа хотіла привітати Ходсона трикратним «ура».

— Не треба, — сказав Ходсон. — Старий ще, може, сприйме привітання на свій рахунок.

Він проїхав зі своїми полоненими по зруйнованому бомбардуванням Срібному Базару, і у воротях палацу передав шаха з рук у руки цивільній сторожі.

По шахових синів та онуків Ходсон поскакав до гробниці Хамаюна наступного дня з невеликим загоном.

Він почав з того, що обеззброїв почет наслідників. Перелякана челядь, збившись у тісних кам'яних прибудовах гробниці, без єдиної спроби чинити опір віддала зброю. Ходсон наказав усіх шахових синів та онуків, у тому числі й найстаршого Мірзу-Могула, посадити у дві криті повозки і везти в Делі.

Напівдорозі повозки зупинились. Ходсон звелів усім принцам вийти. Їх було сім чоловік. Ходсон наказав їм роздягнутись, скинути пояси, кинджали, увесь верхній одяг. Ті, тремтячи, скорились. Ходсон вихопив карабін у найближчого солдата і власною рукою застрілив усіх сімох, в тому числі й Мірзу-Могула, того самого, якому обіцяв престол.

Так майор Ходсон одним ударом покінчив з усіма претендентами на трон Делі і поклав край династії нащадків Тімура.

Генерал Вільсон похвалив майора за швидкість і рішучість дій і дав йому великий загін британської кінноти для погоні за повстанцями, які втікали на південь.

Але похвала генерала не веселила Ходсона. Худий саїб шукав Панді, найголовнішого Панді, і не міг знайти.

Де він?.. Наклав головою разом з іншими на вулицях Делі чи зумів вислизнути й воює десь в іншому місці?..

В наметі самого Вільсона, в колі штабних офіцерів, Ходсон самовпевнено дав слово британського офіцера знайти його й стратити.

Поки ця голова не злетіла з плечей, — усі інші повсталі панді, всі бунтівники на півночі, на півдні і на сході Індії відчуватимуть себе безкарними.

— Гармата — велика честь для нього! — заявив Ходсон. — Я звелю індійцеві найнижчої касти накинути мотуз йому на шию і сам подивлюсь, як він забовтає ногами в повітрі. Жорстока канонада гриміла в ті дні по багатьох місцях південніше і західніше Делі — в Агрі, в Джелалі, в Рохільканді. Сотні тисяч панді билися на полях Індії за визволення рідної країни, можливо й Інсур-Панді був серед них…

— Живий чи мертвий — він не втече від мене, — сказав майор. — Панді утік з петлі — все одно шибениці йому не минути.

Люди Ходсона винишпорили всі закутки в місті і в палаці. Панді не було ніде, чи вони не могли його знайти.

Так багато їх було, убитих панді, в місті; мертві, вони всі були схожі один на одного.

Сержант, довірений Ходсона, кілька разів обійшов палацові прибудови і двір. Панді він не знайшов, але біля крайньої стіни, повернутої до берега ріки, побачив плиту з кільцем, схожу на дверцята погреба, і розкиданий дерен.

Сержант трохи підняв плиту. Він почув у глибині під нею багатоголосий людський стогін.

Сержант побіг за черговим офіцером.

Майор Ходсон сидить під ошатним килимовим навісом на головній вулиці міста — Срібному Базарі.

Мулли стоять по праву руку Ходсона, багаті купці, імениті громадяни, з сивими бородами, в шовкових чалмах.

Сікхи вишикувались позаду, — почесна варта саїбові — загін сікхів з начальником на чолі.

По ліву руку майора стоїть сипай, молодий, зляканий, блідий.

— Дивись! — каже йому худий саїб. — Дивись пильно, сипаю!.. Якщо пропустиш головного Панді — петля. Смерть коло гарматного жерла даю тобі — почесну смерть, якщо знайдеш і вкажеш.

Сипай дивиться. В очах у нього рябіє. Так багато панді перед ним. Як знайти того, найголовнішого?..

Їх ведуть зв'язаними по десять чоловік головною вулицею повз майора.

— Дивись! — наказує сипаєві майор. — Якщо не знайдеш Панді — петля!

Добре знає Індію Ходсон-саїб. Сьогодні цілий ранок він бився з цим сипаєм. Нелегка розмова.

— Ми нікого не милуємо! — сказав Ходсон. — Усіх вас, бунтівників, чекає страта. Хочеш залишитися живим? Вкажи мені, де найголовніший Панді, і я дарую тобі життя.

Ні! Ціною життя сипай не виказував своїх.

Але майор Ходсон знає Індію.

— Ти брамін, — говорить майор. — На тебе чекає петля! Мехтар низької касти вішатиме тебе, і душа твоя після смерті блукатиме по землі, не знаходячи спокою.

Сипай затремтів.

— Не треба, Ходсон-саїб! — просить сипай. Смерть од мотузки для індуса — ганебна смерть. Так помирають знехтувані.

— Дай мені хорошу смерть! — почав благати сипай. — Розстріляй мене з гармати, Ходсон-саїб! І душа моя після смерті знайде спокій.

— Заслужи! — сказав Ходсон. — Ми не можемо знайти вашого головного бунтівника ні серед мертвих, ні серед живих. Вкажи нам Панді, вкажи головних призвідників, — дістанеш хорошу смерть. Почесну смерть дістанеш, коло гарматного жерла.

Сипай похилився.

— Добре, я шукатиму його, саїб.

Бідний обдурений сипай, він виказував своїх не за життя, а за почесну смерть!

І ось він