Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

діячів – за різними джерелами, це були масони Андрій В'язлов, Ігор Кістяківський, Олександр Лотоцький, Сергій Маркотун, Максим Славинський – зажадали від «брата» Скоропадського негайного звільнення «брата» Петлюри. Їх мотив був очевидним – необхідність якнайшвидшого порозуміння з переможцями у війні, насамперед із Францією, яка вважала їх, на відміну від Петлюри, пронімецькими діячами. За даними В. Савченка, до цієї вимоги пристали також анонімні німецькі офіцери та «таємні антантівські представники». Як би там не було, 11 листопада Петлюра вийшов із привітної Лук'янівської в'язниці. Того ж дня його прийняв Кістяківський та, можливо, Скоропадський, яким він нібито присягнувся не брати участі у повстанні.[264]

Згодом, 24 листопада, київські «Вечірні новини» так описали наступні події: «В день звільнення з тюрми Петлюра відвідав дві знайомі типографїі, пообідав в ресторані на Хрещатику, де зустрівся з особами від Винниченка, зайшов на конспіративну квартиру, телефоном викликав Винниченка і погодився очолити повстанців. Вночі переодягнувся у костюм робітника і втік до Білої Церкви».[265]

Дислоковані там українські січові стрільці першими зрадили Українську Державу. Насамперед випустили всіх в'язнів з місцевої буцегарні, постріляли (про всяк випадок) тюремну охорону, після чого вирушили в напрямку Фастова. Під Мотовилівкою зустріли гетьманських парламентерів, які запропонували порозумітися – порозумітися заради врятування України…

Чим закінчилися ті переговори – про це в наступній розвідці «Проект „Україна”, або крах Симона Петлюри».

Замість епітафії

Тими днями один з вождів більшовицької революції – Лейба Бронштейн виступав на зборах партійного активу в Курську. Звертаючись до присутніх «партайгеноссе», сказав, зокрема, таке:

«Кожному з вас повинно бути зрозуміло, що старі правлячі класи своє мистецтво, своє знання, свою майстерність керувати отримали у спадок від своїх дідів та прадідів… Що можемо протиставити цьому ми? Чим компенсувати свою недосвідченість?

Запам'ятайте, товариші, – тільки терором! Терором послідовним і безпощадним! Поступливість, м'якотілість історія нам ніколи не пробачить. Якщо до теперішнього часу нами знищені сотні і тисячі, то тепер прийшов час створити організацію, апарат, який, якщо знадобиться, зможе знищувати десятками тисяч. У нас немає часу, немає можливості відшукувати наших ворогів. Ми змушені стати на шлях знищення, знищення фізичного всіх класів, всіх груп населення, з яких можуть вийти можливі вороги нашої влади…».[266]

Впродовж наступних десятиліть нашою Отчиною заповзято керували слухачі тих та їм подібних курсів. Ось лише один результат:

«Морально-психологічні наслідки репресій проти членів родин «ворогів народу» є НЕОСЯЖНИМИ. Масові позасудові розправи спрямовувалися на те, щоб примусити людей відчути нікчемність життя та свободи перед необмеженою владою тоталітарного режиму. Їх неминучість породила фаталізм і пасивність у суспільстві. Перманентне насильство, різноманітні дискримінації справляли ефективний паралізуючий ефект і ДЕГУМАНІЗАЦІЙНИЙ вплив, оскільки створювали нездоланне відчуття, що окрема людина не спроможна за жодних обставин впливати на власну долю».[267]

Це – лише один з висновків пронизливого докторського дослідження відомої української дослідниці Тамари Вронської. Читаючи написані нею рядки, я особисто намагався осягнути лише одне: чи можна на ТАКОМУ фундаменті побудувати сучасну правову модерну державу?

Додумався лише до такого: кожен з нас зобов'язаний сам сформулювати свою відповідь. А розмірковуючи над її формулюванням, пам'ятати: сьогодні годівниці дісталися їхні онуки…

Примітки
1

Грибоедов С. В. Українська Держава гетьмана П. Скоропадського: історичне дослідження.: Дис…. канд. іст. наук: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с – С. 16.

(обратно) 2

Хитра А. Я. Державно-правові погляди Павла Скоропадського: Дис…. канд. юрид. наук: Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – С 9, 10,12—13.

(обратно) 3

Тнатюк С. Л. Внутрішня політика Гетьманату П. Скоропадського (1918 p.): українська історіографія проблеми: Дис…. канд. іст. наук: Київський національний лінгвістичний ун-т. – К., 2002. – 20 с – С. 1, 9—10.

(обратно) 4

Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 14—15.

(обратно) 5

Феденко П. Влада Павла Скоропадського (п'ятдесяті роковини перевороту в Україні). – Лондон; Мюнхен, 1968. – С. 24.

(обратно) 6

Костів К. Конституційні акти… – С. 121.

(обратно) 7

Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле. – С. 245.

(обратно) 8

Шкільник М. Україна в боротьбі за державність… – С. 184, 185, 333.

(обратно) 9

Гетьманат Павла Скоропадського: історія, постаті, контроверсії. Всеукраїнська наукова конференція 19—20 травня 2008 р. – К.: вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 320 с (Далі – Гетьманат Павла Скоропадського…).

(обратно) 10

Устименко В. М. Етнополітичні процеси